Про свій опис подій з Ісусового життя апостол Іван сказав: «Той, хто бачив, як усе відбувалося, засвідчив про це, і його свідчення правдиве; він знає, що говорить правду, аби ви також вірили» (Івана 19:35).

 Однією з підстав довіряти євангельським оповідям, які записав Матвій, Марко, Лука та Іван, є те, що вони були написані, коли ще жили очевидці тих подій. Згідно з деякими джерелами, Євангеліє від Матвія було написано всього через вісім років після Христової смерті, приблизно 41 року н. е. Чимало біблеїстів схильні до пізнішого періоду, але існує загальна думка, що всі книги Християнських Грецьких Писань були написані в I сторіччі н. е.

 Люди, які бачили Ісуса, коли він був на землі, засвідчили його смерть і були свідками його воскресіння. Отже, вони могли підтвердити євангельські оповіді; вони теж могли легко спростувати будь-які неточності в євангельських оповідях. Професор біблеїстики Ф. Брюс зазначає: «Однією з сильних сторін проповідування апостолів є те, що вони впевнено посилалися на факти, які вже були відомі слухачам. Вони казали не тільки: “Ми цьому свідки”, але також: “Ви й самі знаєте” (Дії 2:22)».