Луки. Грецька форма цього імені — Лука́с. Воно походить від латинського імені Лю́кас. Лука — автор цього Євангелія і книги Дії апостолів. Він був лікарем і вірним товаришем апостола Павла (Кл 4:14; див. також «Вступ до Луки»). Дехто вважає, що Лука не був юдеєм і що про це свідчить його грецьке ім’я і стиль написання цих двох книг, а також слова з Кл 4:10—14, де Павло спочатку говорить про чоловіків, які були «з обрізаних», і лише потім згадує Луку. Однак такий погляд суперечить словам з Рм 3:1, 2, де сказано, що юдеям «були довірені Божі священні слова». Тож, очевидно, Лука був грекомовним юдеєм з грецьким іменем.

Євангеліє від Луки. Жоден з письменників Євангелій не вказав у них свого імені, і назви книг, очевидно, не були частиною тексту оригіналу. В деяких рукописах Євангелія від Луки вжито назву Еуанґе́ліон ката́ Лука́н («Добра новина [або Євангеліє] від Луки»), а в інших міститься коротка назва Ката́ Лука́н («Від Луки»). Точно не відомо, коли саме назви були додані до тексту або ввійшли в ужиток. Дехто припускає, що це сталося у II столітті н. е., оскільки довгі назви трапляються в рукописах Євангелій, датованих кінцем II — початком III століття. На думку деяких вчених, вступні слова книги Марка («Початок доброї новини про Ісуса Христа, Божого Сина»), можливо, стали причиною того, чому кожну з цих книг почали називати «Євангелієм» (буквально «добра новина»). До цього слова додали ім’я письменника, очевидно, для того, щоб чітко розрізняти ці оповіді.

Є повністю достовірними. Грецький вислів можна також перекласти як «заслуговують повного довір’я». Це підкреслює, що достовірність описаних подій була ретельно перевірена. Поєднання цього вислову зі словами ми впевнені показує, що християни ані трохи не сумнівалися в достовірності подій, пов’язаних з Христом. Тому деякі переклади передають цілий вислів як «події, в які ми твердо віримо». В інших контекстах форми того самого грецького слова перекладені як «твердо переконаний» (Рм 4:21; 14:5; Кл 4:12).

Служили, проголошуючи цю новину. Або «були слугами слова». Два переклади Грецьких Писань єврейською мовою (в додатку В вони позначені як J^{18, 22}) містять у цьому вірші тетраграму. В них говориться: «Були слугами слова Єгови».

Дослідивши. Або «старанно дослідивши». Лука не був очевидцем подій, про які написав. Крім того, що цей чоловік писав під натхненням святого духу, він, мабуть, послуговувався такими джерелами: 1) доступними йому документами, на основі яких він уклав родовід Ісуса (Лк 3:23—38); 2) натхненою оповіддю Матвія; 3) інформацією, яку отримав від багатьох очевидців (Лк 1:2), як-от ще живих на той час учнів і, можливо, Ісусової матері, Марії. Близько 60 відсотків інформації в оповіді Луки не міститься в інших Євангеліях. (Див. «Вступ до Луки».)

По порядку. Або «в логічній послідовності». Грецьке слово катексе́с, передане як «по порядку», може стосуватися часової, тематичної або логічної послідовності, але воно не обов’язково вказує на точний хронологічний порядок. Те, що Лука не завжди описував події у хронологічному порядку, видно з Лк 3:18—21. Отже, щоб визначити хронологічний порядок подій з життя і служіння Ісуса, треба дослідити всі чотири Євангелія. Загалом Лука подає події у хронологічному порядку, але, очевидно, з огляду на певні фактори іноді порушує послідовність викладу подій і тем.

Високошановний. Грецьке слово кра́тістос вживалося як офіційне звертання до осіб, які займали високе становище (Дії 23:26; 24:3; 26:25). Тому деякі вчені вважають, що Теофіл займав високе становище перед тим, як став християнином. На думку інших, грецьке слово було просто дружньою або ввічливою формою звертання чи виразом глибокої поваги. Очевидно, Теофіл був християнином, адже говориться, що його вже «навчили усно» про Ісуса Христа і його служіння (Лк 1:4). Написане Лукою мало запевнити його в правдивості того, про що він був навчений усно. Однак існують також інші погляди. Дехто думає, що Теофіл був тим, хто цікавився християнським вченням, а вже пізніше став християнином. Інші вважають, що ім’ям Теофіл, яке означає «той, кого любить Бог; друг Бога», названо християн як групу. Звертаючись до Теофіла на початку книги Дії апостолів, Лука не використовує слова «високошановний» (Дії 1:1).

Ірода. Мається на увазі Ірод Великий. (Див. глосарій.)

Захарій. Грецька форма єврейського імені Захарія, що означає «Єгова пригадав».

До групи Авії. Авія був священиком, нащадком Аарона. За днів царя Давида він вважався головою одного з ізраїльських родів. Давид поділив священиків на 24 групи, кожна з яких раз у півроку впродовж одного тижня служила у святині в Єрусалимі. Рід Авії було вибрано за жеребком, щоб головувати у восьмій групі (1Хр 24:3—10). Захарій не обов’язково походив з роду Авії, а просто міг належати до священицької «групи Авії». (Див. коментар до Лк 1:9.)

Авії. Походить від єврейського імені, що означає «мій Батько — Єгова».

Єлизаветою. Грецьке ім’я Елейса́бет походить від єврейського імені Еліше́ва, яке означає «мій Бог — достаток; Бог достатку». Єлизавета була з Ааронових дочок, тобто з нащадків Аарона, отже, Іванові батьки обоє походили зі священицького роду.

Єгови. У цьому перекладі це перший випадок вживання Божого імені в Євангелії від Луки. Хоча в доступних на сьогодні грецьких рукописах тут вживається слово Кı́ріос (Господь), існують вагомі підстави вважати, що Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:6.) У перших двох розділах оповіді Луки міститься багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, вислів заповіді та закони і подібні поєднання юридичних термінів трапляються в Єврейських Писаннях у контекстах, де вживається Боже ім’я або де говорить сам Єгова (Бт 26:2, 5; Чс 36:13; Пв 4:40; 27:10; Єз 36:23, 27).

Його черга... спалити фіміам. Спочатку обов’язок спалювати фіміам на золотому жертовнику мав Аарон (Вх 30:7). Його сину Елеазару було доручено дбати про фіміам і все, що пов’язано зі священним наметом (Чс 4:16). Як видно з цього вірша, Захарій, який був священиком, спалював фіміам, що вказує на те, що це могли робити не тільки первосвященики (за винятком спалювання фіміаму в День примирення). Ймовірно, спалювання фіміаму вважалося найпочеснішим обов’язком під час щоденного служіння в храмі. Фіміам спалювали після жертвоприношення, і в цей час люди молилися за межами святині. Згідно з рабинською традицією, священики для цього служіння обиралися жеребком, але ніхто не міг повторно виконувати це завдання, якщо ще були ті, хто цього не робив. Якщо все відбувалося саме так, то зазвичай священик мав честь спалювати фіміам лише раз у житті.

Святині. В цьому контексті грецьке слово нао́с стосується самої будівлі храму. Коли надійшла черга Захарія «спалити фіміам», він мав увійти у Святе, перший відділ святині, де був жертовник для спалювання фіміаму. (Див. коментарі до Мт 27:5; 27:51 і додаток Б11.)

Святині Єгови. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Наприклад, відповідники вислову «святиня [або «храм»] Єгови» часто містять тетраграму (Чс 19:20; 2Цр 18:16; 23:4; 24:13; 2Хр 26:16; 27:2; Єр 24:1; Єз 8:16; Ог 2:15). Як показано в додатку В1, існують вагомі підстави вважати, що в цьому вірші Боже ім’я містилося в тексті оригіналу, але пізніше було замінено титулом Господь. Тому в основному тексті цього видання вживається ім’я Єгова. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:9.)

Ангел Єгови. Починаючи з Бт 16:7, цей вислів (єврейський відповідник слова «ангел» і тетраграма) часто вживається у Єврейських Писаннях. Коли він трапляється у ранній копії Септуагінти в Зх 3:5, 6, то після грецького слова а́нґелос («ангел; посланець») стоїть Боже ім’я, написане єврейськими літерами. Цей фрагмент Септуагінти, який був знайдений у печері в Нахал-Хевері, у Юдейській пустелі, датується 50 роком до н. е.— 50 роком н. е. Причини того, чому «Переклад нового світу» використовує в основному тексті Лк 1:11 вислів «ангел Єгови», а не «ангел Господній», як у доступних на сьогодні грецьких рукописах, наводяться в додатках В1 і В3.

Іваном. Див. коментар до Мт 3:1.

В очах Єгови. Грецький вислів ено́піон Кірı́у (буквально «в очах [перед; перед лицем] Господа») є відповідником єврейської ідіоми і вживається понад 100 разів у доступних на сьогодні копіях Септуагінти як переклад єврейських фраз, у яких в оригіналі вживається тетраграма (Сд 11:11; 1См 10:19; 2См 5:3; 6:5). Таке вживання цього вислову у Єврейських Писаннях вказує на те, що словом Кı́ріос у цьому вірші було замінене Боже ім’я. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:15.)

Святого духу. Або «святої діючої сили». (Див. глосарій, «Дух»; «Святий дух».)

Єгови. Вислови, вжиті у звістці, яку ангел передав Захарію (вірші 13—17), дуже нагадують вислови з Єврейських Писань. Наприклад, поєднання слів Кı́ріос (Господь) і Тео́с (Бог) з особовим займенником (тут перекладено як Єгови, їхнього Бога) часто зустрічається в цитатах з Єврейських Писань. (Пор. подібні вислови в Лк 4:8, 12; 10:27.) Вислів «Єгова, їхній Бог» у Єврейських Писаннях трапляється понад 30 разів, а вислів «Господь, їхній Бог» не вживається жодного разу. Також вислів сини Ізраїля є відповідником єврейської ідіоми, яка багато разів вживається у Єврейських Писаннях і означає «народ Ізраїля» або «ізраїльтяни» (Бт 36:31, прим.; див. додаток В3, вступ і Лк 1:16).

Іллі. Походить від єврейського імені, що означає «мій Бог — Єгова».

Щоб зробити серця батьків такими, немов у дітей. Або «щоб повернути серця батьків до дітей». Це цитата пророчих слів з Мл 4:6. Тут не йдеться про примирення батьків з дітьми. Мова йде про те, що Іванова звістка мала спонукати батьків покаятися, зробити свої зачерствілі серця смиренними і сприйнятливими до навчання — такими, як у слухняних дітей. Деякі з них в майбутньому мали стати дітьми Божими. Малахія також передрік, що серця синів стануть такими, як у батьків, в тому розумінні, що розкаяні люди стануть подібними до своїх вірних прабатьків — Авраама, Ісака і Якова.

Приготувати народ для Єгови. Слова, які ангел промовив до Захарія (вірші 13—17), нагадують вислови з Мл 3:1; 4:5, 6 та Іс 40:3, де вживається Боже ім’я. (Див. коментарі до Лк 1:15, 16.) Грецький вислів, подібний до вислову щоб приготувати народ, вживається у Септуагінті в 2См 7:24, де в єврейському тексті говориться: «Ти, Єгово, зробив Ізраїль своїм народом». (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:17.)

Гавриїл. Походить від єврейського імені, що означає «Сильний Божий» (Дн 8:15, 16). За винятком Михаїла, Гавриїл — єдиний ангел, який згадується в Біблії на ім’я і єдиний матеріалізований ангел, який сказав, як його звати.

Сповістити цю добру новину. Грецьке дієслово еуанґелı́зомай споріднене з іменником еуанґе́ліон, що означає «добра новина». Ангел Гавриїл тут виступає як проповідник доброї новини. (Див. коментарі до Мт 4:23; 24:14; 26:13.)

Святого служіння. Або «служіння на благо інших». У Стародавній Греції і Римі використовували вжите тут грецьке слово лейтурґı́а і споріднені з ним слова лейтурґе́о («виконувати служіння на благо інших») та лейтурґо́с («той, хто служить, або працює, на благо інших») стосовно роботи в інтересах держави і на благо свого народу. Наприклад, в Рм 13:6 представники світської влади названі Божими «слугами для народу» (лейтурґо́с у формі множини) в тому розумінні, що вони надають цінні послуги населенню. Лука вживає це слово в такому ж значенні, в якому воно вживається у Септуагінті, де різні форми цього слова (дієслова та іменники) часто стосуються служіння, яке виконували священики і левіти в храмі (Вх 28:35; Чс 8:22). Служіння у храмі вважалося служінням на благо людей. Але водночас воно вважалося святим, оскільки священики-левіти навчали Божого закону і складали жертви, що покривали гріхи людей (2Хр 15:3; Мл 2:7).

Ось так... вчинив мені Єгова. Або «ось що зробив для мене Єгова». Слова вдячності, які висловлює в цьому вірші Єлизавета, нагадують про те, що сталося з Саррою і що описано в Бт 21:1, де міститься Боже ім’я. Слова Єлизавети про те, що з неї знято ганьбу, якою для неї була бездітність, перегукуються зі словами Рахілі, записаними в Бт 30:23. (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:25.)

На шостому місяці вагітності. Букв. «на шостий місяць».

Зарученої. Див. коментар до Мт 1:18.

Марією. Відповідник єврейського імені Міріам. У Грецьких Писаннях згадується шість жінок з іменем Марія: 1) Марія, мати Ісуса, 2) Марія Магдалина (Мт 27:56; Лк 8:2; 24:10), 3) Марія, мати Якова і Йосія (Мт 27:56; Лк 24:10), 4) Марія, сестра Марти і Лазаря (Лк 10:39; Ів 11:1), 5) Марія, мати Івана Марка (Дії 12:12) і 6) Марія з Рима (Рм 16:6). За Ісусових днів ім’я Марія було одним з найпоширеніших.

Єгова з тобою. Цей і подібні вислови, які містять Боже ім’я, часто трапляються у Єврейських Писаннях (Рт 2:4; 2См 7:3; 2Хр 15:2; Єр 1:19). Слова привітання, які ангел промовив до Марії, подібні до слів, з якими ангел Єгови звернувся до Гедеона в Сд 6:12: «Єгова з тобою, сильний воїне». (Див. додатки В1 та В3, вступ і Лк 1:28.)

Ісус. Див. коментар до Мт 1:21.

Бог Єгова. Як згадувалося в коментарі до Лк 1:6, перші два розділи оповіді Луки містять багато цитат і посилань на вислови та уривки з Єврейських Писань, в яких вживається Боже ім’я. Слова ангела про престол Давида нагадують обіцянку з 2См 7:12, 13, 16, де Єгова говорить до Давида через пророка Натана. У контексті цих віршів (2См 7:4—16) тетраграма вживається неодноразово. У Грецьких Писаннях вислів, перекладений тут як «Бог Єгова», і подібні вислови трапляються здебільшого в цитатах з Єврейських Писань або в уривках з висловами, подібними до висловів у Єврейських Писаннях. (Див. коментар до Лк 1:16 і додаток В3, вступ і Лк 1:32.)

Твоя родичка. Словом «родичка» перекладено грецьке слово сінґенı́с. В такій формі це слово вживається у Грецьких Писаннях лише один раз. В інших віршах використовується форма сінґене́с (Лк 1:58; 21:16; Дії 10:24; Рм 9:3). Обидва слова стосуються будь-яких родичів, тих, хто належить до однієї родини або роду. Тож Марія і Єлизавета були родичками, але невідомо, ким саме доводились одна одній. Захарій і Єлизавета походили з племені Левія, а Йосип і Марія — з племені Юди, тому жінки, ймовірно, не були дуже близькими родичками.

Для Бога немає нічого неможливого. Або «немає жодного слова, яке Бог не міг би виконати». Грецьке слово ре́ма буквально означає «слово; твердження; проголошення». Воно також може означати «те, про що сказано», як-от подія чи якась дія або результат того, що проголошено. Хоча грецький текст можна перекласти по-різному, основна думка залишається тою самою: для Бога немає нічого неможливого, і його обіцянки не залишаться невиконаними. Слова у цьому вірші нагадують слова, вжиті у Септуагінті в Бт 18:14, де Єгова запевняє Авраама, що його дружина Сарра у похилому віці народить Ісака.

Я раба Єгови! Ці слова Марії подібні на слова інших Божих служителів, про яких згадується в Єврейських Писаннях. Наприклад, Анна сказала у молитві, записаній у 1См 1:11: «Єгово, Боже військ, якщо ти зглянешся над моєю бідою і згадаєш про мене, свою служницю [або «рабу»]». В Септуагінті у 1См 1:11 вжито те саме грецьке слово, що і в розповіді Луки. (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:38.)

Поспішила до... міста в гористому краю. Подорож Марії з її дому в Назареті до гористого краю Юдеї могла тривати три або чотири дні, залежно від того, де жили Захарій і Єлизавета. Відстань могла становити 100 км або більше.

Плід твоєї утроби. Або «дитина у твоїй утробі». Слово «плід» — це переклад грецького слова карпо́с, що вживається тут в переносному значенні і разом зі словом «утроба» означає «ненароджена дитина». Цілий вислів є відповідником єврейської ідіоми, в якій слово «плід» стосується людського потомства (Бт 30:2, прим.; Пв 7:13, прим.; 28:4, прим.; Пс 127:3; 132:11, прим.; Іс 13:18; Пл 2:20, прим.)

Єгова їй говорив. Або «сказане їй від Єгови». Звістка, яку ангел передав Марії, походила від Бога Єгови. Грецький вислів пара́ Кірı́у трапляється в доступних на сьогодні копіях Септуагінти як переклад єврейського вислову, в якому зазвичай вживається Боже ім’я (Бт 24:50; Сд 14:4; 1См 1:20; Іс 21:10; Єр 11:1; 18:1; 21:1; див. додаток В3, вступ і Лк 1:45).

А Марія сказала. Слова, якими Марія вихваляє Єгову (вірші 46—55), містять понад 20 посилань на Єврейські Писання. Багато її висловів перегукуються зі словами з молитви Анни, Самуїлової матері, яка теж отримала благословення від Єгови — народила дитину (1См 2:1—10). Інші вислови, які використовує Марія, вживаються в Пс 35:9; Ав 3:18; Іс 61:10 (вірш 47); Бт 30:13; Мл 3:12 (вірш 48); Пв 10:21; Пс 111:9 (вірш 49); Йв 12:19 (вірш 52); Пс 107:9 (вірш 53); Іс 41:8, 9; Пс 98:3 (вірш 54); Мих 7:20; Іс 41:8; 2См 22:51 (вірш 55). Слова Марії свідчать про її духовність і глибоке знання Писань, а також про її вдячність. Марія говорила, що Єгова понижує зухвалих та могутніх людей і допомагає бідним та незначним, які служать йому. З цих слів видно, що вона мала також сильну віру.

Моя душа. Або «усе моє єство». Грецьке слово псіхе́, яке традиційно перекладають як «душа», у цьому вірші стосується всього єства людини. В цьому контексті вислів «моя душа» можна також перекласти як «я». (Див. глосарій, «Душа».)

Моя душа звеличує Єгову. Або «моя душа вихваляє (прославляє) велич Єгови». Слова Марії перегукуються з уривками з Єврейських Писань, такими, як Пс 34:3 і 69:30, де Боже ім’я вживається в самому вірші або в контексті (Пс 69:31). В цих віршах у Септуагінті вживається грецьке слово меґалı́но, яке вживається і в Лк 1:46 і перекладається там як «звеличувати». (Див. коментар до вислову а Марія сказала у цьому вірші; коментарі до Лк 1:6, 25, 38; додаток В3, вступ і Лк 1:46.)

Що Єгова виявив їй велике милосердя. Цей вислів подібний до слів з Єврейських Писань, зокрема з Бт 19:18—20, де Лот звертається до Єгови: «Єгово... ти виявляєш мені велику доброту». (Див. додаток В3, вступ і Лк 1:58.)

Рука. Це слово часто вживається в переносному значенні і означає «сила». Слово «рука» також може передавати думку про застосування сили.

Рука Єгови. Цей вислів часто трапляється в Єврейських Писаннях, де єврейський відповідник слова «рука» вживається разом з тетраграмою (Вх 9:3; Чс 11:23; Сд 2:15; Рт 1:13; 1См 5:6, 9; 7:13; 12:15; 1Цр 18:46; Езд 7:6; Йв 12:9; Іс 19:16; 40:2; Єз 1:3). Грецький вислів, перекладений як «рука Єгови», також вживається в Дії 11:21; 13:11. (Див. коментарі до Лк 1:6, 9; Дії 11:21 і додаток В3, вступ і Лк 1:66.)

Нехай лине хвала Єгові. Або «нехай буде благословенний Єгова». Ці слова хвали поширені в Єврейських Писаннях і часто містять Боже ім’я (1См 25:32; 1Цр 1:48; 8:15; Пс 41:13; 72:18; 106:48; див. додаток В3, вступ і Лк 1:68).

Могутнього спасителя. Букв. «ріг спасіння». В Біблії роги тварин часто передають думку про силу, завоювання чи перемогу (1См 2:1; Пс 75:4, 5, 10; 148:14; також прим.). Рогами представлені правителі і правлячі династії, як праведні, так і неправедні; подібно до того як тварини б’ють рогами, вони здійснюють завоювання інших народів (Пв 33:17; Дн 7:24; 8:2—10, 20—24). У цьому контексті вислів «могутній спаситель» («ріг спасіння») стосується Месії — того, хто має силу спасати. (Див. глосарій, «Ріг».)

Йому служити. Або «виконувати для нього священне служіння; поклонятись йому». Основне значення грецького дієслова латре́уо — «служити». В Біблії воно вживається стосовно служіння або поклоніння Богу (Мт 4:10; Лк 2:37; 4:8; Дії 7:7; Рм 1:9; Флп 3:3; 2Тм 1:3; Єв 9:14; 12:28; Об 7:15; 22:3), служіння у святині чи храмі (Єв 8:5; 9:9; 10:2; 13:10). Тому у деяких контекстах це слово можна також перекласти як «поклонятися». В кількох випадках воно використовується стосовно фальшивого поклоніння — служіння, тобто поклоніння, чомусь створеному (Дії 7:42; Рм 1:25).

Ти підеш перед Єговою. Іван Хреститель «під[е] перед Єговою» в тому розумінні, що стане попередником Ісуса, який представлятиме свого Батька і прийде в Його ім’я (Ів 5:43; 8:29; див. коментар до слова Єговою у цьому вірші).

Єговою. Пророчі слова Захарія у другій частині вірша нагадують слова з Іс 40:3 і Мл 3:1, де в оригіналі вживається Боже ім’я у вигляді чотирьох єврейських приголосних (транслітеруються як ЙГВГ). (Див. коментарі до Лк 1:6, 16, 17; 3:4 і додаток В3, вступ і Лк 1:76.)

До того дня, коли виявив себе Ізраїлю. Стосується часу, коли Іван Хреститель почав своє служіння, тобто весни 29 року н. е. (Див. коментарі до Мр 1:9; Лк 3:1, 23.)