9  Через якийсь час Авімеле́х,+ син Єрувваа́ла, пішов у Сихе́м до братів своєї матері та сказав їм і цілій родині свого діда*: ²  «Запитайте, будь ласка, усіх провідників* Сихе́ма: “Що для вас ліпше: щоб вами правили всі 70 синів Єрувваа́ла+ чи тільки один чоловік? І пам’ятайте, що я кість від вашої кості і плоть від вашої плоті*”». ³  Тож брати його матері передали від його імені ці слова всім провідникам Сихе́ма, і їхнє серце спонукало їх підтримати Авімеле́ха, бо вони говорили: «Він наш брат». ⁴  Вони дали Авімеле́ху 70 срібняків з дому* Ваа́л-Берı́та,+ за які він найняв собі нахабних чоловіків, що тинялися без діла. ⁵  Після того він пішов з ними в О́фру,+ до дому свого батька,+ і повбивав на одному камені 70 своїх братів, синів Єрувваа́ла. Вцілів тільки Йота́м, наймолодший, бо він сховався. ⁶  Згодом зібралися всі провідники Сихе́ма й увесь Бет-Мілло́ та пішли до великого дерева, до сихе́мського стовпа, і там проголосили Авімеле́ха царем.+ ⁷  Коли про це дізнався Йота́м, то відразу подався на вершину гори Геризı́м+ і промовив гучним голосом: «Послухайте мене, провідники Сихе́ма, і тоді Бог послухає вас. ⁸  Якось дерева вирішили помазати над собою царя. Вони сказали до оливки: “Царюй над нами”.+ ⁹  Але та відповіла: “Мені що, перестати давати олію*, якою прославляють Бога та людей, і піти гойдати віттям над іншими деревами?” ¹⁰  Тоді сказали вони фіговому дереву: “Царюй ти над нами”. ¹¹  Однак фігове дерево відповіло: “Мені що, перестати приносити свої солодкі й добрі плоди і піти гойдати віттям над іншими деревами?” ¹²  Далі дерева звернулися до виноградної лози: “Ти царюй над нами”. ¹³  Та вона відказала: “Мені що, перестати давати своє молоде вино, яке тішить Бога й людей, і піти гойдати віттям над іншими деревами?” ¹⁴  Зрештою всі дерева сказали до тернового куща: “Тоді царюй над нами ти”.+ ¹⁵  На це кущ відповів: “Якщо ви справді хочете помазати мене на царя, то прийдіть і сховайтеся в моїй тіні. Якщо ж ні, то з мене вийде вогонь і пожере ліва́нські кедри”. ¹⁶  Хіба ви вчинили чесно і благородно, зробивши Авімеле́ха царем?+ Хіба виявили великодушність Єрувваа́лу та його домашнім і повелися з ним так, як він цього заслуговує? ¹⁷  Коли мій батько воював за вас,+ то ризикував своїм життям*, щоб визволити вас з руки мідіянітя́н.+ ¹⁸  А ви, провідники Сихе́ма, сьогодні повстали проти домашніх мого батька і повбивали на одному камені 70 його синів.+ Після цього ви зробили своїм царем Авімеле́ха, сина його рабині,+ оскільки він ваш брат. ¹⁹  Отож, якщо ви повелися нині чесно і благородно з Єрувваа́лом і його домашніми, то тіштеся Авімеле́хом, а він нехай тішиться вами. ²⁰  Якщо ж ні, то нехай вогонь вийде від Авімеле́ха й пожере провідників Сихе́ма та Бет-Мілло́+ і хай вийде вогонь від провідників Сихе́ма та Бет-Мілло́ й пожере Авімеле́ха».+ ²¹  Після цього Йота́м+ втік у Бее́р і жив там, тому що боявся свого брата Авімеле́ха. ²²  Авімеле́х три роки правив* над Ізра́їлем. ²³  Згодом Бог дозволив, щоб розпалилась ворожнеча* між Авімеле́хом і провідниками Сихе́ма, і ті зрадили його. ²⁴  Це сталося, щоб здійснилась помста за жорстоке вбивство 70 синів Єрувваа́ла, щоб Авімеле́х відповів за пролиття крові своїх братів,+ а провідники Сихе́ма — за те, що допомогли йому їх вбити. ²⁵  Тож провідники Сихе́ма поставили на нього засідки на вершинах гір, і люди, які були в засідках, грабували кожного, хто проходив повз них. Через деякий час про це донесли Авімеле́ху. ²⁶  Тоді до Сихе́ма+ прийшов Гаа́л, син Еве́да, зі своїми братами, і провідники міста стали надіятися на нього. ²⁷  Вони вийшли в поле, зібрали виноград у своїх виноградниках, видавили його та влаштували свято, а потім пішли у дім свого бога+ і стали їсти й пити та проклинати Авімеле́ха. ²⁸  Гаа́л, син Еве́да, сказав: «Хто такий Авімеле́х і хто такий Зеву́л, якого він зробив своїм довіреним у Сихе́мі? Чому ми маємо служити їм? Хіба Авімеле́х не син Єрувваа́ла?+ Ліпше служіть людям Гамо́ра, Сихе́мового батька. Навіщо нам служити Авімеле́ху? ²⁹  Якби ж цей народ пішов за мною, я б скинув Авімеле́ха!» Тоді Гаа́л сказав Авімеле́ху: «Збільш своє військо і виходь на війну». ³⁰  Зеву́л, князь того міста, почув слова Гаа́ла, Еве́дового сина, і розгнівався. ³¹  Він таємно* послав людей до Авімеле́ха й передав йому: «Гаа́л, син Еве́да, та його брати зараз у Сихе́мі і підбурюють проти тебе місто. ³²  Тому встань зі своїми людьми вночі й зроби в полі засідку, ³³  а рано-вранці, як тільки зійде сонце, вируши і напади на місто. Коли ж Гаа́л зі своїми людьми вийде проти тебе, зроби все можливе, щоб завдати йому поразки*». ³⁴  Тож Авімеле́х встав уночі і заліг у засідці біля Сихе́ма, розділивши своїх людей на чотири загони. ³⁵  Коли Гаа́л, Еве́дів син, вийшов і став при міській брамі, Авімеле́х зі своїми людьми піднявся із засідки. ³⁶  Як тільки Гаа́л побачив це, то сказав до Зеву́ла: «Глянь, якісь люди спускаються з гірських вершин». Але Зеву́л відповів: «Це тіні гір видаються тобі людьми». ³⁷  Пізніше Гаа́л сказав: «Дивись, з узвишшя, що посеред краю, спускаються люди, а ще один загін наближається дорогою, що проходить біля великого дерева Меоненı́м». ³⁸  На це Зеву́л промовив: «Невже ти забув, як казав: “Хто такий Авімеле́х, що ми маємо служити йому?”+ Хіба не проти цих людей ти виступав? Виходь тепер і бийся з ними». ³⁹  Тож Гаа́л вийшов на чолі провідників Сихе́ма й воював з Авімеле́хом. ⁴⁰  Авімеле́х гнався за Гаа́лом, а той утікав. І падало багато вбитих, аж до входу в міську браму. ⁴¹  Авімеле́х далі жив в Ару́мі, а Зеву́л+ прогнав Гаа́ла та його братів із Сихе́ма. ⁴²  Наступного дня сихе́мівці вийшли в поле, і про це донесли Авімеле́ху. ⁴³  Отож він взяв своїх людей, поділив їх на три загони й зробив у полі засідку. Коли він побачив, що сихе́мівці виходять з міста, то напав на них і побив. ⁴⁴  Авімеле́х зі своїми загонами кинувся вперед і став при міській брамі, тимчасом як два інші його загони напали на тих, хто був у полі, та побили їх. ⁴⁵  Увесь той день Авімеле́х воював з Сихе́мом і, захопивши місто, вигубив його жителів, а місто зруйнував+ і посипав сіллю. ⁴⁶  Коли про це почули всі провідники сихе́мської башти, то відразу втекли до сховища* в домі* Ель-Берı́та.+ ⁴⁷  А як Авімеле́ху донесли, що всі провідники сихе́мської башти зібралися разом, ⁴⁸  то він зі своїми людьми вирушив на гору Цалмо́н. Взявши в руки сокиру, він зрубав з дерева гілку, поклав її собі на плече і сказав тим, хто був з ним: «Бачили, що я зробив? Мерщій робіть те саме!» ⁴⁹  Тож кожен з них зрубав по гілці і пішов за Авімеле́хом. Вони обклали сховище гілками й підпалили його. Так загинули і всі, хто був у сихе́мській башті,— коло 1000 чоловіків і жінок. ⁵⁰  Авімеле́х же пішов до Теве́ца, став табором проти цього міста й захопив його. ⁵¹  Посеред міста стояла укріплена башта, і всі мешканці — усі чоловіки і жінки разом з провідниками міста — повтікали в неї та, замкнувшись, вилізли на дах. ⁵²  Тоді Авімеле́х рушив до башти і напав на неї. Він підійшов до входу в башту, щоб спалити її. ⁵³  Але одна жінка кинула йому на голову верхнє жорно й проломила череп.+ ⁵⁴  Авімеле́х відразу покликав свого слугу, зброєношу, і звелів: «Витягни меча й убий мене, щоб ніхто не сказав: “Його вбила жінка”». Тієї ж миті слуга проколов його мечем, і той помер. ⁵⁵  Коли ізраїльтяни побачили, що Авімеле́х мертвий, то розійшлися по своїх домівках. ⁵⁶  Так Бог відплатив Авімеле́ху за те зло, яке він заподіяв батькові, убивши 70 своїх братів.+ ⁵⁷  Також усе зло, яке вчинили чоловіки Сихе́ма, Бог обернув проти них*. Так сповнилося прокляття Йота́ма,+ Єрувваа́лового+ сина.