Присутність нашого Господа Ісуса Христа. Грецьке слово парусı́а, перекладене як «присутність», буквально означає «бути поряд». Присутність триває певний період; це не просто щось короткочасне, як, наприклад, прихід. У цьому контексті йдеться про присутність Ісуса Христа у царській владі. Присутність Ісуса почалася, коли він невидимо для людей сів на престол як Месіанський Цар на початку останніх днів цього віку. (Див. коментар до 1Кр 15:23; глосарій, «Присутність».)

Через якесь натхнене твердження. Або «через якийсь дух». (Див. глосарій, «Дух».) Грецьке слово пне́ума, яке часто перекладається як «дух», іноді стосується засобу передачі інформації. Наприклад, у цьому вірші воно вживається поряд з висловами «усне повідомлення» і «лист». В інших віршах це грецьке слово перекладається як «натхнене твердження» (1Тм 4:1; 1Ів 4:1—3, 6) і «натхнені вислови» (Об 16:13, 14). (Пор. коментар до 1Кр 12:10.)

Лист, начебто написаний нами. Деякі християни в зборі у Фессалоніках твердили, що присутність Ісуса Христа ось-ось настане. Можливо, фессалонікійці навіть помилково вважали, що Павло написав якийсь лист, в якому нібито говорилося, що «день Єгови» вже настав. Якщо це справді так, то зрозуміло, чому Павло в кінці цього другого листа каже: «Я, Павло, вітаю вас, пишучи власною рукою, і це є знаком у кожному листі. Це мій почерк». (Див. коментар до 2Фс 3:17.)

День Єгови. Див. коментар до 1Фс 5:2, а також додаток В3, вступ і 2Фс 2:2.

Поки не прийде відступництво. Деякі християни у Фессалоніках були введені в оману стосовно «присутності нашого Господа Ісуса Христа» і «дня Єгови». Тому Павло нагадує їм про дві події, які спершу мають відбутися: 1) прийде відступництво (див. коментар до слова відступництво у цьому вірші) і 2) «стане явним беззаконник» (2Фс 2:1—3). Передбачення Павла про поширення відступництва серед християнського збору узгоджується з прикладом Ісуса про пшеницю і бур’яни (Мт 13:24—30, 36—43). Павло неодноразово давав пророчі застереження про те, що відступники прокрадуться у збір. Пізніше про те саме писав і апостол Петро (Дії 20:29, 30; 1Тм 4:1—3; 2Тм 4:3, 4; 2Пт 2:1—3).

Відступництво. Грецький іменник апостасı́а, вжитий у цьому вірші, походить від дієслова, що буквально перекладається як «відступати вбік». Цей іменник означає «відступлення; залишення; бунт». Отже, відступити від віри — це щось більше, ніж відпасти від віри через духовну слабкість чи сумніви. (Див. коментар до Дії 21:21.) У класичній грецькій мові цей іменник зазвичай стосувався політичної зради. Тут Павло вживає слово «відступництво» стосовно релігійної зради, яка пошириться перед «днем Єгови» (2Фс 2:2). Він має на увазі свідому відмову від правдивого поклоніння і служіння Богові. (Див. глосарій, «Відступництво».)

Беззаконник. Букв. «людина беззаконня». Грецьке слово, перекладене тут як «беззаконня», передає думку про те, що хтось свідомо виступає проти закону. Коли це слово вживається в Біблії, воно означає зневагу до Божих законів. (Див. коментар до Мт 24:12.) Зі слів Павла в цьому вірші стає зрозуміло, що «беззаконник» займається відступництвом. Оскільки з проблемою відступництва стикнулося багато зборів, «беззаконник» не міг бути однією людиною. Це збірний образ, що представляє групу фальшивих християн, які становлять небезпеку для збору. (Див. коментар до 2Фс 2:8.) Павло також передрік, що в майбутньому «беззаконник» стане явним: ці так звані християни почнуть відкрито показувати, ким вони є насправді. (Див. коментар до 2Фс 2:7.) Ґрунтуючись на деяких рукописах, ряд біблійних перекладів вживає тут вислів «людина гріха». Але варіант перекладу «беззаконник» підтверджується давнішими рукописами. Крім того, він узгоджується з контекстом: кількома віршами пізніше Павло говорить про «таємницю беззаконня» і згадує «беззаконника» (2Фс 2:7, 8).

Син загибелі. Цей вислів також можна перекласти як «син знищення», і він вживається в Біблії стосовно Юди Іскаріота, який зрадив Ісуса. (Див. коментар до Ів 17:12.) Отже, Павло хоче показати, що згаданий тут «беззаконник» обов’язково буде знищений назавжди, так само як зрадник Юда помер назавжди.

Звеличується над кожним так званим богом чи об’єктом поклоніння. Вислів «об’єкт поклоніння» є перекладом грецького слова, який також означає «об’єкт благоговіння». Павло міг мати на увазі, що зіпсутий «беззаконник» буде звеличувати себе тим, що перекручуватиме правду і навчатиме того, що суперечить закону Бога (2Фс 2:3). Вислів «кожен так званий бог» може стосуватися впливових людей, наприклад, правителів. (Пор. Ів 10:34—36.) Тож Павло говорить, що цей зарозумілий «беззаконник» буде поводитися так, наче його вчення — це найвищий авторитет.

Він сяде в Божому храмі. Очевидно, Павло звертає увагу на лицемірство «беззаконника» (2Фс 2:3). Насправді він не може сидіти в Божому храмі (або «Божій оселі»); він лише заявляє, що робить це. Поряд зі словом «Бог» у тексті оригіналу Павло вживає грецький означений артикль, а це означає, що «беззаконник» брехливо заявляє, що є представником єдиного правдивого Бога.

Хіба ви не пам’ятаєте..? Павло відвідав збір у Фессалоніках приблизно у 50 р. н. е., а цей лист він, очевидно, написав невдовзі після цього — приблизно 51 р. н. е., коли перебував у Коринфі (Дії 18:11). В листі він нагадує фессалонікійцям, що вже особисто давав їм перестороги, і вони дуже подібні до тих, про які він зараз пише.

Що стримує його. Павло, очевидно, говорить тут про вірних апостолів, які спільними зусиллями стримували поширення відступництва. З цих та подібних висловлювань Павла видно, що він робив усе можливе, щоб не дати відступництву поширитися. (Див. також Дії 20:29, 30; 1Тм 4:1—3; 2Тм 2:16, 17; 4:2, 4.) Апостол Петро теж боровся зі згубним впливом відступництва (2Пт 2:1—3). А через кілька десятиліть з відступництвом продовжував боротися літній апостол Іван; однак він написав, що воно вже поширювалось у зборах (1Ів 2:18; 2Ів 7). У цьому вірші Павло пояснює, що «беззаконник» стане явним, коли той, хто його стримує, «піде зі шляху» (2Фс 2:3; див. коментар до 2Фс 2:7).

Таємниця беззаконня. Павло вживає тут грецьке слово місте́ріон («таємниця»), яке стосується чогось таємного і незбагненного. Воно використовується в подібному значенні в Об 17:5, 7. (Щоб більше дізнатись про інші випадки вживання цього грецького слова, див. коментар до Мт 13:11.) У той час було таємницею, ким є «беззаконник», оскільки серед відступників ще не сформувався клас лідерів. Але Павло сказав, що ця таємниця вже діє, бо відступники вже проникли в збір і поширювали в ньому беззаконня (Дії 15:24; див. коментар до 2Фс 2:3).

Хто тепер його стримує. Павло вживає тут те саме грецьке слово (перекладене як «стримує»), що і в попередньому вірші, але уточнює час, кажучи «тепер». Очевидно, він має на увазі, що в той час апостоли стримували відступництво. (Див. коментар до 2Фс 2:6.) Через кілька десятиліть, приблизно 98 р. н. е., апостол Іван написав, що настала «остання година», тобто кінець доби апостолів, і що відступництво поширюється (1Ів 2:18). Іван був останнім, хто стримував відступництво, і він «пі[шов] зі шляху», тобто помер, приблизно в 100 р. н. е.

Беззаконник. Тут Павло говорить про того самого «беззаконника», що й у 2Фс 2:3. (Див. коментар.)

Духом своїх уст. Ісус є «Словом Божим», головним речником Єгови (Об 19:13; див. коментар до Ів 1:1). Як Месіанський Цар, він має владу від Єгови проголосити Божі вироки проти всіх ворогів Бога, в тому числі проти цього «беззаконника», і саме це він зробить у майбутньому. (Пор. Іс 11:3, 4; Об 19:14—16, 21.)

Виявленням своєї присутності. Тут Павло говорить не про цілий період невидимої присутності Христа, а про подію, яка відбудеться наприкінці тієї присутності. Тоді виявиться присутність Христа, тобто вона стане явною для всіх (Лк 21:25—28; див. глосарій, «Присутність»). Зі слів Павла зрозуміло, що «беззаконник», який діяв у першому столітті н. е., все ще існуватиме під час присутності Христа. Отже, Павло мав на увазі, що «беззаконник» — це збірний образ, а не якась людина. (Див. коментар до 2Фс 2:3.) Коли над «беззаконником» виконається Божий судовий вирок, то стане явним не лише те, що Христос як Цар вже присутній, а й те, що почалося «велике лихо», яке він передрікав (Мт 24:21; див. глосарій, «Велике лихо»).

Присутність беззаконника. Грецький текст можна буквально перекласти як «чия присутність». З контексту чітко видно, що цей вислів стосується не присутності Христа, а присутності «беззаконника», згаданого в попередньому вірші.

За підтримки Сатани. Грецьке слово, перекладене як «підтримка», теж можна перекласти як «діяльність». Згідно з одним довідником, у Грецьких Писаннях це слово «стосується лише надлюдської сили — чи то сили Бога, чи то диявола». Тож, по суті, Павло каже, що Сатана дає свою надлюдську силу «беззаконнику» (2Фс 2:3). Крім того, «Сатана» — це єврейське слово, яке означає «противник», а «беззаконник» власне противиться Єгові, виступаючи проти Його вчень і Його народу. (Див. коментар до Мт 4:10.)

Чудами. Або «передвістями». Справжні апостоли Христа виконували могутні діла, знаки і чуда, тому що мали Божий святий дух (Дії 2:43; 5:12; 15:12; 2Кр 12:12). Але коли подібні діла виконуватиме бунтівний «беззаконник», то це буде означати, що вони виконуються за підтримки Сатани (2Фс 2:3). Такі «чуда», або «передвістя», будуть фальшивими: вони або міститимуть відверту брехню, або підштовхуватимуть до неправильних висновків (2Фс 2:10, 11). Вони будуть відвертати людей від Джерела життя і дороги, яка веде до вічного життя. (Пор. Мт 7:22, 23; 2Кр 11:3, 12—15; див. коментар до Дії 2:19.)

Обманом. Або «спокусою; зваблюванням». Грецьке слово, перекладене як «обман», іноді вживалося як синонім плотської насолоди і вказувало не на відверту брехню, а на спокусу піддатися грішним або матеріалістичним прагненням. (Див. коментар до Кл 2:8.)

Яких любить Єгова. Тут Павло запевняє християн у Фессалоніках, що постійно дякує за них Богу і що Бог Єгова їх любить. Подібний вислів Павло вживає в 1Фс 1:4, коли називає своїх одновірців «улюблені Богом брати». Ці слова нагадують, що говориться в Єврейських Писаннях про любов Бога Єгови до свого народу (Пв 7:7, 8; 33:12; щоб дізнатись про підстави вживання Божого імені у цьому вірші, див. додаток В3, вступ і 2Фс 2:13).

Традицій, яких вас було навчено. Павло має на увазі хороші, доречні традиції, які були частиною правдивого поклоніння. (Див. коментар до 1Кр 11:2.)

Вічну потіху. Грецьке слово пара́клесіс, перекладене як «потіха», буквально означає «заклик стати поруч». (Див. коментар до 2Кр 1:3.) Потіха, яку дає Бог, є «вічною», тобто постійною. (Див. коментар до 2Фс 2:17.)

Потішать ваші серця. Висловлюючи своє побажання, Павло вживає грецьке дієслово паракале́о («потішати»), яке буквально означає «кликати стати поруч». (Див. коментар до Рм 12:8.) У вірші 16 Павло каже: «Бог... полюбив нас». З цього видно, що потіха, яку отримують християни, тісно пов’язнана з незаперечною істиною про те, що Бог любить своїх служителів (Рм 8:32, 38, 39; Еф 1:7; 2:4, 5). Таке нагадування точно підбадьорило християн у Фессалоніках, оскільки вони зазнавали переслідувань (2Фс 1:4).