Можливо, ви звертали увагу, що чимало релігій зосереджені більше на тому, як заробляти гроші, а не на тому, як допомагати людям духовно. Вони рекламують та продають різні релігійні атрибути і надають платні послуги. Чимало релігійних лідерів мають великі зарплати і живуть у розкошах. Ось кілька прикладів.

•   Церковне розслідування виявило, що один католицький єпископ за понад 13 років здійснив близько 150 перельотів на приватних літаках та близько 200 поїздок на лімузинах і використовував на це церковні гроші. Крім того, він витратив понад чотири мільйони доларів на оздоблення свого помешкання при церкві.

•   Один африканський пастор збирає на свої релігійні служби десятки тисяч людей. У його величезному релігійному центрі продаються найрізноманітніші товари: тут можна купити і «чудодійну олію», і рушники та футболки з зображенням пастора. Більшість його послідовників — бідні, а він купається в розкошах.

•   У Китаї дві з чотирьох священних гір буддизму — це компанії, акції яких продаються на фондових біржах. Відомий монастир Шаолінь бере участь у багатьох комерційних проектах, а його абата прозвали «CEO monk», тобто монах-гендиректор.

•   На підприємствах по всій Америці стало популярно наймати консультантів, які надають духовну підтримку їхнім працівникам і придумують для них нові релігійні ритуали.

 Що ви особисто думаєте про релігії, які активно займаються бізнесом? Чи ви колись задумувалися, як Бог ставиться до людей, які отримують фінансову вигоду від релігійної діяльності?

 Бог не схвалює те, що люди змішують релігію і бізнес. Біблія показує, що в минулому він був дуже незадоволений священиками, які стверджували, що служать йому, але навчали людей «за плату» (Михея 3:11). Бог засудив пожадливих людей, які перетворили його храм на «печеру розбійників» (Єремії 7:11).

 Подібне ставлення до тих, хто заробляв на релігії, мав Ісус Христос. За його часу релігійні провідники отримували прибутки від того, що дозволяли нечесним купцям торгувати на території Єрусалимського храму. Вони наживалися на щирих людях, які приходили поклонятися Богу. Ісус сміливо вигнав цих торговців з території храму, сказавши: «Досить робити з дому мого Батька дім торгівлі!» (Івана 2:14—16).

 Ісус відображав погляд Бога також у тому, як виконував своє служіння (Івана 8:28, 29). Навчаючи людей про Бога, він ніколи не брав з них за це плати. Він не вимагав грошей, коли робив чуда: годував голодних, зціляв хворих і воскрешав померлих. Ісус не використовував служіння для власного збагачення — він навіть не мав свого дому (Луки 9:58).

 Ісус наказував своїм учням ніколи не шукати матеріальної вигоди від релігійної діяльності. Він сказав: «Даром отримали — даром давайте» (Матвія 10:8). Перші послідовники Ісуса, яких стали називати християнами, слухалися його вказівок. Розгляньте кілька прикладів.

•   Апостолу Петру чоловік на ім’я Симон запропонував гроші, бо хотів отримати владу і вище становище. Петро рішуче відкинув цю пропозицію і суворо докорив Симону: «Нехай твоє срібло згине разом з тобою, бо ти думав, що зможеш отримати дар Божий за гроші!» (Дії 8:18—20).

•   Апостол Павло був найвидатнішим християнським місіонером свого часу. Він упродовж багатьох років наполегливо трудився заради своїх братів і сестер, але ніколи не прагнув збагачуватися за рахунок цієї праці. Про себе і своїх одновірців він сказав: «На відміну від багатьох, ми не торгуємо Божим словом» (2 Коринфян 2:17). Звертаючись до братів у Фессалоніках, він написав: «Проповідуючи вам Божу добру новину, ми ніч і день працювали, щоб не обтяжувати жодного з вас великими витратами» (1 Фессалонікійців 2:9).

 Перші християни багато проповідували і займалися доброчинністю. Щоб виконувати цю діяльність, вони, звісно ж, потребували коштів. А втім, коли вони допомагали людям наближатися до Бога, то ніколи не брали за це гроші. Той, хто бажав, міг підтримати їхнє служіння фінансово. І щодо цього були дані деякі вказівки:

•   2 Коринфян 8:12: «Якщо є готовність, то дари особливо приємні, причому береться до уваги те, що людина має, а не те, чого вона не має».

   Значення. Спонуки людини, яка щось жертвує, важливіші, ніж сума, яку вона жертвує.

•   2 Коринфян 9:7: «Нехай кожен робить так, як постановив у серці, а не з примусу чи неохоче, оскільки Бог любить того, хто дає з радістю».

   Значення. Бог не хоче, аби хтось почувався змушеним щось давати. Йому приємно, коли людина робить це від щирого серця.

 Думка про те, що Бог схвалює всі релігії і всі форми поклоніння, суперечить Біблії (Матвія 7:21—23). В одному пророцтві Біблія порівнює усі фальшиві релігії до повії, яка співпрацює з урядами заради матеріальної вигоди та інших привілеїв і наживається на людях з усіх народів (Об’явлення 17:1—3; 18:3). У тому пророцтві показано, що невдовзі Бог виконає свій вирок над фальшивою релігією (Об’явлення 17:15—17; 18:7).

 Бог не хоче, щоб вчинки фальшивих релігійних організацій вводили людей в оману і віддаляли їх від нього (Матвія 24:11, 12). Він заохочує щирих людей шукати правдиву релігію і вийти з фальшивої (2 Коринфян 6:16, 17).