Одного разу, коли Ісус був у римській провінції Сирія, що за межами Ізраїлю, одна грекиня звернулась до нього по допомогу. Відповідаючи на її прохання, Ісус порівняв людей неєврейського походження до цуценят. Згідно з Мойсеєвим законом, собаки були нечистими тваринами (Левіт 11:27). Тож чи Ісус хотів образити цю жінку та інших неєвреїв?

Зовсім ні. Як Ісус пояснив своїм учням, у той час його метою було допомагати євреям. І він навів приклад про цуценят, щоб підкреслити цю думку. Ось що він сказав грекині: «Недобре забрати хліб у дітей і кинути цуценятам» (Матвія 15:21—26; Марка 7:26). Греки і римляни тримали собак як домашніх улюбленців. Собаки часто жили в будинку, і з ними любили гратися діти. Тому слово «цуценята» могло намалювати в уяві слухача теплу картину. Жінка одразу підхопила слова Ісуса і відповіла: «Так, Господи, але ж цуценята їдять крихти, які падають зі столу господарів». Ісус похвалив жінку за міцну віру і зцілив її дочку (Матвія 15:27, 28).

Корабель, на якому апостол Павло плив до Італії, зіткнувся з небезпечними зустрічними вітрами. Тому під час зупинки Павло порадив перечекати цю пору (Дії 27:9—12). Чи в нього були для цього підстави?

У давнину моряки добре знали, що виходити в Середземне море впродовж зимових місяців було ризиковано. Від середини листопада до середини березня море фактично було закрите для судноплавства. Але подорож, від якої відраджував Павло, мала відбуватися у вересні-жовтні. У своїй книжці «Про військову справу» римський письменник Вегецій (IV століття н. е.) писав про плавання кораблів у Середземному морі: «Деякі місяці особливо сприятливі, в деякі плавати ризиковано, а в інші взагалі неможливо». Вегецій писав, що судноплавство безпечне з 27 травня до 14 вересня, а далі йде два періоди, коли можливість виходу в море сумнівна і пов’язана з небезпеками: з 15 вересня до 11 листопада і з 11 березня до 26 травня. Цілком імовірно, що Павло, який багато подорожував, добре знав про це. Стерновий і власник корабля, очевидно, теж усвідомлювали небезпеку, але не взяли до уваги пораду Павла. На жаль, подорож закінчилася корабельною аварією (Дії 27:13—44).