Люди мають упередження не тільки до тих, хто належить до іншої національності, раси, якоїсь етнічної меншини, чи тих, хто розмовляє іншою мовою, але й до тих, хто належить до іншої релігії, статі та соціального класу. Дехто упереджено ставиться до інших людей через їхній вік, освіту, інвалідність чи зовнішній вигляд. При цьому більшість не помічає за собою упередженості.

Чи може хтось з упевненістю сказати, що в нього немає упередженості? Помітити стереотипне мислення і упередження в комусь набагато легше, ніж в собі. Насправді всі ми до певної міри упереджені. Як зазначає професор соціології Дейвід Вільямс, людина може бути щиро переконана у своїй об’єктивності, однак поставиться гірше до когось тільки тому, що він належить до тої чи іншої групи людей.

Наприклад, в одній Балканській країні є національна меншина, до якої багато хто ставиться упереджено. Чоловік на ім’я Йовіца розповідає: «Мені здавалося, що серед них хороших людей не буває. Та упередженим я себе не вважав, я думав, що просто визнаю очевидний факт».

У багатьох країнах існують закони проти расизму та інших форм дискримінації. І все ж проблема залишається. Це пояснюється тим, що закон регулює дії і вчинки людей, а не їхні думки і почуття. А упередження зароджується в розумі і серці. Чи це означає, що нам не під силу подолати стереотипи і упередження?