Перейти до матеріалу

Перейти до змісту

Щасливий попри каліцтво

Щасливий попри каліцтво

Щасливий попри каліцтво

Розповів Хосе Годофредо Варгез

Я народився цілком здоровим і в дитинстві майже ніколи серйозно не хворів. В 17 років мене взяли на підприємство зварювачем. Через два роки, коли я працював на платформі біля лінії високовольтної напруги, пішов дощ. Несподівано мене вдарило таким сильним струмом, що я знепритомнів і впав на землю з 14-метрової висоти. Протягом трьох місяців я перебував у комі. А коли прийшов до себе, то міг рухати лише головою, оскільки руки й ноги були паралізовані. Я не відчував нічого, крім глибокого відчаю.

СПЕРШУ я злився на Бога і запитував, чому він не дав мені вмерти. У мене навіть були думки про самогубство. Я намагався знайти розраду в різних релігіях, але жодна з них не приносила мені душевного спокою і не давала відповідей на мої запитання. Вони навіть не заохочували людей жити за біблійними принципами. Коли в 1981 році померла моя мама, я став пиячити і грати в азартні ігри. Мені здавалося, що з огляду на мій плачевний стан Бог зглянеться наді мною і не засуджуватиме за пияцтво. Крім того, я став жити на віру з жінкою і не бачив у цьому нічого поганого.

Кардинальні зміни в житті

У 37 років я вперше познайомився зі Свідками Єгови. Мама, наслухавшись неправди про Свідків, завжди казала, що це найгірша релігія, але я вирішив запросити їх додому. Я вважав, що добре знаю Біблію і легко зможу довести їхню неправоту. Та з’ясувалося, що насправді мої знання вкрай обмежені. Особливо мене вразило те, що Свідки на всі мої запитання відповідали з Біблії. Тож невдовзі я зрозумів, що знайшов правду.

На жаль, жінці, яка зі мною жила, не сподобалася моя нова релігія і вона пішла від мене. Я далі намагався узгоджувати з Біблією своє життя і мислення. Бог допоміг мені змінити погляд на мою ситуацію і відновити емоційну рівновагу. Завдяки цьому останні 20 років я з радістю служу повночасним проповідником. Люди часто дивуються, як я даю собі раду в такому стані. Річ у тім, що я живу з молодшим братом Убалдо, в якого синдром Дауна. Убалдо також пізнав правду, і ми разом служимо Єгові.

Ми добре співпрацюємо і дбаємо один про одного. Коли ми вирушаємо в служіння, Убалдо везе мене в інвалідному візку, стукає в двері, а під час розмови з людьми відшукує біблійні вірші і пропонує відповідну літературу. Він також дбає про мої фізичні потреби, я ж продаю косметику і так забезпечую нас матеріально. Свідки Єгови з місцевого збору готують для нас їжу, виконують деяку хатню роботу і возять нас до лікаря. Які ж ми вдячні їм за все це!

Я служу старійшиною в християнському зборі, і духовні брати завжди охоче допомагають мені проводити глибоке дослідження різних біблійних тем. Важливі думки в публікаціях я підкреслюю олівцем, який тримаю в роті.

Коли мене запитують, чи я щасливий, то я впевнено кажу, що так. А хіба може бути інакше? Я знайшов справжній зміст у житті і з нетерпінням чекаю сповнення Божої обітниці дати праведним людям досконале здоров’я в Раю на землі (Ісаї 35:5, 6; Луки 23:43).

[Ілюстрація на сторінці 24]

Хосе у 18 років, за рік до нещасного випадку

[Ілюстрація на сторінці 25]

Коли я виголошую промову в Залі Царства, духовний брат гортає сторінки моєї Біблії

[Ілюстрація на сторінці 25]

Ми з Убалдо під час служіння в Мексиці

[Ілюстрація на сторінці 25]

Християни з місцевого збору готують їжу і допомагають по господарству