Розвиваймо такий погляд на велич, який мав Христос

«Хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам» (МАТВІЯ 20:26).

1. Який погляд на велич прийнятий у світі?

НЕПОДАЛІК стародавнього єгипетського міста Фіви (сьогодні Карнак), приблизно за 500 кілометрів на південь від Каїра, стоїть 18-метрова статуя фараона Аменхотепа III. Той, хто дивиться на цю величезну статую, порівняно з нею почуває себе просто крихітним. У цьому монументі, який, безсумнівно, мав вселяти в усіх страх перед єгипетським правителем, яскраво відображається прийнятий у світі погляд на велич: потрібно зробити себе якомога більшим і важливішим в очах інших людей, аби вони перед тобою почувалися незначними.

2. Який приклад Ісус подав своїм послідовникам і про що нам слід себе запитати?

² Порівняймо цей погляд на велич з поглядом, розвивати який вчив Ісус Христос. Хоча для своїх послідовників Ісус був «Господь і Вчитель», він учив їх, що велич набувається через служіння іншим. В останній день свого земного життя Ісус обмив учням ноги і цим наочно показав те, про що навчав їх. Який же добрий приклад смиренного служіння! (Івана 13:4, 5, 14). Що  тобі більше до душі — служити іншим чи щоб інші служили тобі? Чи приклад Христа викликає у тебе бажання бути таким же смиренним, як він? Тоді зіставмо погляд на велич, який мав Христос, з поглядом, прийнятим у цьому світі.

Уникай прийнятого у світі погляду на велич

3. З яких біблійних прикладів видно, які сумні наслідки чекають на тих, хто жадає слави від людей?

³ Численні біблійні приклади показують, що світський погляд на велич є згубним. Згадаймо могутнього Гамана, який посідав високе становище при дворі царя Персії за днів Естер і Мордехая. Жадання слави довело Гамана до приниження й смерті (Естер 3:5; 6:10—12; 7:9, 10). А що можна сказати про пихатого Навуходоносора, який у розквіті своєї могутності був вражений божевіллям? Своє спотворене уявлення про велич він виразив такими словами: «Чи ж це не величний Вавилон, що я збудував його на дім царства міццю потуги своєї та на славу моєї пишноти?» (Даниїла 4:27). Також можна згадати гордовитого Ірода Агріппу I, який, замість того щоб віддавати славу Богові, сам приймав неналежну славу. «Черва його з’їла, і він умер» (Дії 12:21—23). Усі ці люди не розуміли погляду Єгови на велич, і це стало причиною їхнього ганебного падіння.

4. Хто стоїть за духом гордості, поширеним у світі?

⁴ Прагнення використовувати своє життя так, щоб мати пошану інших, є нормальним. Однак Диявол використовує це бажання і спонукує людей виявляти дух гордості, який є відображенням його власного честолюбства (Матвія 4:8, 9). Ніколи не забуваймо, що він «бог цього віку» і завзято поширює свій спосіб мислення по цілій землі (2 Коринтян 4:4; Ефесян 2:2; Об’явлення 12:9). Знаючи про джерело такого мислення, християни уникають прийнятого у світі погляду на велич.

5. Чи досягнення, визнання і багатство служать гарантією того, що життя приноситиме тривале задоволення? Поясніть.

⁵ Серед усього іншого Диявол поширює ідею про те, ніби запорукою щастя в житті є популярність у світі, похвала від людей і повні кишені грошей. Чи ця ідея правдива? Чи досягнення, визнання і багатство служать гарантією того, що життя приноситиме задоволення? Біблія застерігає нас, щоб ми не стали жертвами такого обманного способу мислення. Мудрий цар Соломон писав: «Я бачив ввесь труд та ввесь успіх учинку, викликає заздрість одного до одного,— і це все марнота та ловлення вітру» (Екклезіяста 4:4). Чимало людей, які присвятили своє життя тому, щоб добитися видатного становища у світі, можуть засвідчити правдивість цих натхнених біблійних слів. Розгляньмо приклад чоловіка, який брав участь у розробці, створенні і випробуванні космічного апарата, що доставив людей на місяць. Він згадує: «Я наполегливо працював і досягнув неабиякої майстерності у своєму ділі. Але це було марнотою і не принесло мені тривалого щастя  й душевного миру» *. Світське уявлення про велич, наприклад у сфері комерційної діяльності, спорту чи шоу-бізнесу, не може забезпечити людині тривалого задоволення в житті.

Велич завдяки служінню, до якого спонукує любов

6. З чого видно, що Яків та Іван мали неправильний погляд на велич?

⁶ Одна подія з Ісусового життя розкриває нам, що таке справжня велич. Ісус і його учні прямували до Єрусалима, щоб відзначити свято Пасхи 33 року н. е. По дорозі двоє Ісусових родичів, Яків та Іван, які, очевидно, були його двоюрідними братами, показали, що мають неправильний погляд на велич. Через свою матір вони попросили Ісуса: ‘Скажи, щоб ми сіли в Царстві Твоїм — праворуч один, і ліворуч від Тебе один’ (Матвія 20:21). У євреїв вважалося за велику честь сидіти праворуч або ліворуч від когось (1 Царів 2:19). Яків та Іван із честолюбства спробували отримати найвидатніші місця. Вони хотіли заявити, що претендують на таке високе становище. Ісус знав, про що вони думають, і скористався нагодою, щоб виправити їхній неправильний погляд на велич.

7. Як Ісус описав шлях до справжньої християнської величі?

⁷ Ісус знав, що у цьому просякнутому гордістю світі великою вважається та людина, яка розпоряджається іншими, віддає їм накази і сподівається, що кожну її примху задовольнятимуть, як тільки вона рукою поведе. Але серед Ісусових послідовників мірилом величі є смиренне служіння іншим. Ісус сказав: «Хто великим із вас хоче бути,— хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає,— нехай буде він вам за раба» (Матвія 20:26, 27).

8. Що означає бути слугою і які питання ми можемо собі поставити?

⁸ Грецьке слово, перекладене в Біблії як «слуга», стосується особи, яка старанно та наполегливо намагається служити іншим. Ісус дав своїм учням цінний урок: людина стає великою не завдяки тому, що розпоряджається іншими, а завдяки тому, що з любові їм служить. Запитай себе: «Як би я повівся на місці Якова та Івана? Чи  зрозумів би, що справжня велич походить від служіння, до якого спонукує любов?» (1 Коринтян 13:3).

9. Який приклад щодо стосунків з іншими подав Ісус?

⁹ Ісус показав своїм учням, що світські норми величі відрізняються від християнських. Він ніколи не ставився зверхньо до тих, кому служив, і не змушував їх почуватися нижчими від нього. Чоловіки, жінки й діти, багаті й бідні, особи, наділені владою, а також відомі грішники — різні люди почувалися поряд з ним невимушено (Марка 10:13—16; Луки 7:37—50). Люди часто не виявляють терпіння до тих, хто має слабкості. Ісус не був таким. Хоча його учні іноді поводилися необачно і сперечалися, Ісус терпеливо наставляв їх, показуючи, що він по-справжньому смиренний і лагідний (Захарія 9:9; Матвія 11:29; Луки 22:24—27).

10. Як увесь життєвий шлях Ісуса був прикладом безкорисливого служіння іншим?

¹⁰ Приклад самовідданості, поданий цією видатною особою, Божим Сином, показував, що таке справжня велич. Ісус прийшов на землю не для того, щоб йому служили, а для того, щоб служити іншим. І він робив це, виліковуючи «різні хвороби» та визволяючи людей з-під влади демонів. Хоча Ісус відчував утому й потребував відпочинку, він завжди ставив потреби інших вище від своїх власних і з усіх сил намагався потішити людей (Марка 1:32—34; 6:30—34; Івана 11:11, 17, 33). Любов спонукувала його надавати людям духовну допомогу. Він проходив сотні кілометрів запиленими дорогами, аби проповідувати добру новину про Царство (Марка 1:38, 39). Без сумніву, Ісус ставився до служіння іншим зі всією серйозністю.

Наслідуйте Христову смиренність

11. Які риси повинні мати брати, призначені служити наглядачами в зборі?

¹¹ Наприкінці XIX століття при виборі чоловіків, які мали стати роз’їзними представниками організації і служити потребам Божого народу, наголошувалося, що християнські наглядачі повинні розвивати належний дух. Згідно з журналом «Сіонська Вартова башта» за 1 вересня 1894 року, ці чоловіки мали бути «лагідними, щоб вони не загордилися... смиренними розумом, тими, хто прагне проповідувати не себе, а Христа — нести не власні знання, а його Слово в його простоті й силі». Зрозуміло, що правдиві християни не повинні прагнути відповідальності задля того, щоб задовольнити своє честолюбство чи здобути видатне становище, владу або контроль над іншими. Смиренний наглядач пам’ятає, що його обов’язки — це «добре діло», а не високе становище, яке приносить славу йому самому (1 Тимофія 3:1, 2). Усі старійшини і службові помічники повинні докладати наполегливих зусиль, аби смиренно служити  іншим і брати провід у священному служінні, подаючи приклад, гідний наслідування (1 Коринтян 9:19; Галатів 5:13; 2 Тимофія 4:5).

12. Які запитання могли б поставити собі ті, хто прагне привілеїв служіння в зборі?

¹² Кожному брату, який прагне привілеїв служіння в зборі, варто запитати себе: «Я шукаю нагод для служіння іншим чи, навпаки, хочу, щоб служили мені? Чи охоче я виконую корисні завдання, які, можливо, непомітні для інших?» Наприклад, молодий християнин може охоче виголошувати промови в християнському зборі, але не схильний надавати допомогу літнім особам. Можливо, йому подобається спілкуватися з відповідальними чоловіками в зборі, але він неохоче бере участь у праці проповідування. Такій молодій особі було б варто запитати себе: «Чи не зосереджуюсь я переважно на тих гранях служіння Богові, які приносять визнання і похвалу? Чи не прагну я виділитися з-поміж інших?» Людина, яка шукає слави для себе, безперечно, не наслідує Христа (Івана 5:41).

13. а) Як приклад смиренності наглядача може вплинути на інших? б) Чому можна сказати, що смиренність, або покірливість, є обов’язковою вимогою для християнина?

¹³ Коли ми докладаємо зусиль, щоб наслідувати смиренність Христа, то відчуваємо спонуку служити іншим. Розгляньмо приклад зонального наглядача, який перевіряв діяльність одного з філіалів Свідків Єгови. Незважаючи на свою зайнятість і тягар відповідальності, цей наглядач зупинився, щоб допомогти молодому брату, який намагався настроїти брошурувальну машину. «Я не міг повірити,— каже той молодий брат.— Він сказав мені, що працював на такій машині у Бетелі в молодості, і згадав, як важко було вибирати правильні настройки. Хоча в нього було ще дуже багато важливих справ, він деякий час попрацював зі мною. Я був дуже вражений». Цей брат, який тепер служить наглядачем в одному з філіалів Свідків Єгови, все ще пам’ятає про той вияв смиренності. Ніколи не почуваймося надто важливими, щоб виконувати малозначні завдання. Натомість нам потрібно підперезатися «покорою». Це обов’язковий елемент «нової особистості», в яку має зодягнутися християнин (Филип’ян 2:3; Колосян 3:10, 12, НС; Римлян 12:16).

Як розвинути погляд Христа на велич

14. Як розмірковування про наші стосунки з Богом і людьми допоможе нам розвинути правильний погляд на велич?

¹⁴ Як можна розвинути правильний погляд на велич? У цьому, зокрема, допоможе розмірковування про наші взаємини з Богом Єговою. Величчя, сила і мудрість роблять його набагато вищим від слабосилих людей (Ісаї 40:22). Розвивати смиренність нам допоможе також роздумування про наші стосунки з людьми. Наприклад, ми, можливо, у чомусь випереджуємо християнських братів, але вони можуть перевершувати нас у чомусь набагато важливішому або мати якісь риси, котрих бракує нам. По суті, багато осіб, що цінні в Божих очах, через свою покірливість і смиренність не виділяються серед інших (Приповістей 3:34; Якова 4:6).

15. Як непорочність Божих служителів показує, що ніхто не має підстав вважати себе вищим від інших?

¹⁵ Це легко побачити на прикладі Свідків Єгови, які зносили випробування за  свою віру. Дуже часто непорочними перед Богом всупереч жорстоким випробуванням залишалися саме ті, кого цей світ вважав би звичайними людьми. Роздумування над такими прикладами допоможе нам зберігати смиренність і навчить «не думати про себе більш, ніж належить думати» (Римлян 12:3) *.

16. Як усі члени збору можуть досягати величі, наслідуючи приклад Ісуса?

¹⁶ Усі християни, літні і молоді, повинні старатися розвивати погляд Христа на велич. У зборі необхідно виконувати різноманітні завдання. Ніколи не обурюйся, коли тебе просять зробити щось, що здається тобі непрестижним (1 Самуїла 25:41; 2 Царів 3:11). Батьки, чи заохочуєте ви своїх дітей з радістю виконувати будь-яке доручення в Залі Царства або в місці проведення конгресу? Чи бачать вони, як ви виконуєте непрестижні завдання? Один брат, який тепер служить у всесвітньому центрі Свідків Єгови, добре запам’ятав приклад своїх батьків. Він говорить: «Їхнє ставлення до прибирання в Залі Царства чи в місці, де проводився конгрес, показувало мені, що вони вважали це важливим. Вони часто зголошувалися виконувати якусь роботу на благо нашого збору чи інших братів, хоч би якою непрестижною ця робота здавалася. Такий склад розуму допомагає мені охоче погоджуватися на будь-яке призначення тут, у Бетелі».

17. Як смиренні жінки можуть бути благословенням для збору?

¹⁷ Чудовий приклад того, як ставити інтереси інших вище від своїх власних, подала нам Естер, яка в V столітті до н. е. була царицею у Перській імперії. Хоча Естер жила в палаці, вона була готова ризикувати своїм життям заради Божого народу, діючи відповідно до волі Бога (Естер 1:5, 6; 4:14—16). Незалежно від свого матеріального становища, християнки сьогодні можуть наслідувати Естер, виявляючи подібний дух. Вони робитимуть це, якщо будуть підбадьорювати пригнічених, відвідувати хворих, брати участь у проповідуванні і співпрацювати зі старійшинами. Яким же благословенням такі смиренні сестри є для збору!

Християнська велич приносить благословення

18. Який пожиток приносить християнська велич?

¹⁸ Зберігаючи такий погляд на велич, який був у Христа, ти отримуєш великий пожиток. Безкорисливе служіння людям приносить радість як їм, так і тобі (Дії 20:35). Охоче й запопадливо працюючи для інших, ти відчуєш, що їхня любов до тебе зростає (Дії 20:37). А найважливіше те, що Єгова розглядає твою турботу про благополуччя співхристиян як приємну жертву хвали для нього (Филип’ян 2:17).

19. Що ми маємо постановити, наслідуючи Христів погляд на велич?

¹⁹ Кожному з нас потрібно дослідити своє серце і запитати себе: «Я лише говоритиму про погляд Христа на велич чи буду наполегливо розвивати його?» Нам відомо, як Єгова ставиться до гордих (Приповістей 16:5; 1 Петра 5:5). Тож у християнському зборі, в сім’ї і в повсякденних стосунках з іншими людьми показуймо своїми вчинками, що нам подобається такий погляд на велич, який був у Христа, і робімо все на Божу славу (1 Коринтян 10:31).

[Примітки]

Чи ви можете пояснити?

• Чому нам потрібно уникати прийнятого у світі погляду на велич?

• Що Ісус вважав мірилом величі?

• Як наглядачі можуть наслідувати смиренність Христа?

• Що може допомогти нам досягати християнської величі?

[Запитання для вивчення]

[Рамка на сторінці 17]

Хто досягає християнської величі?

Той, хто хоче, щоб йому служили, чи той, хто бажає служити іншим?

Той, хто любить бути в центрі уваги, чи той, хто погоджується на непомітні для інших завдання?

Той, хто ставить вище себе, чи той, хто вище ставить інших?

[Ілюстрація на сторінці 14]

Величезна статуя фараона Аменхотепа III.

[Ілюстрація на сторінці 15]

Чи знаєш ти, що довело Гамана до падіння?

[Ілюстрації на сторінці 16]

Чи шукаєш ти нагод служити іншим?