Як довго можуть жити люди?

ТРЕТЬОГО березня 1513 року іспанський мандрівник Хуан Понсе де Леон вирушив у незвичайну експедицію. Він відплив з Пуерто-Рико, щоб знайти острів Біміні. За легендою, він шукав чудотворне джерело молодості. Однак мандрівник висадився на території сьогоднішнього американського штату Флорида. Звичайно, він не знайшов джерела, бо його ніколи й не існувало.

Сьогодні рідко хто живе набагато довше 70—80 років. Згідно з «Книгою рекордів Гіннесса за 2002 рік», найстарішою у світі людиною була жінка, що прожила 122 роки і 164 дні, але у Біблії говориться про людей, які жили значно довше (Буття 5:3—32). Однак учений Джон Гарріс, який займається біоетикою, сказав: «Новітні дослідження дозволяють припускати, що старість і навіть смерть колись вже не будуть неминучими». Чимало науковців XXI століття говорять про «реальність безсмертя», про те, що «вже у 2099 році тривалість життя буде необмеженою», що «клітини здатні вічно самовідновлюватись» тощо.

У своїй книжці «Мрія про вічне життя» (англ.) Марк Бенеке зазначив: «Протягом життя майже весь наш організм оновлюється кілька разів... Через приблизно сім років ми стаємо новими людьми у повному сенсі цього слова». І все-таки процес оновлення не продовжується до безкінечності, тому що клітини перестають ділитись після наперед визначеного числа поділів. Якби не це, то, як говорить Бенеке, «людський організм міг би постійно оновлюватись протягом дуже тривалого часу, навіть вічно».

Згадаймо також про дивовижні можливості людського мозку, які ми майже  не використовуємо, хоч би чим займалися впродовж досить-таки короткого життя. Як говориться в «Британській енциклопедії», людський мозок «має значно більший потенціал, ніж людина може реалізувати за все своє життя» (видання 1976 року, том 12, сторінка 998). Дейвід Суза у книжці «Як навчається мозок» (англ.) пише: «По суті, здатність мозку зберігати інформацію необмежена» (друге видання, 2001 рік, сторінка 78).

Чому науковці не знаходять фізіологічних причин, через які ми вмираємо? І чому людський мозок має такий величезний потенціал? Чи можливо, що ми створені зі здатністю набувати знання вічно? Чому ми взагалі думаємо про вічне життя?

У Біблії говориться: «[Бог] вічність поклав їм у серце, хоч не розуміє людина тих діл, що Бог учинив, від початку та аж до кінця» (Екклезіяста 3:11). Ці слова показують, що ідею вічного життя заклав у нас Бог. Ми могли б завжди пізнавати щось нове про нього і його діла. Якби ми жили незліченні мільярди років, вічно, то без кінця дізнавалися б дедалі більше про чудові особливості Божих діл.

Слова Ісуса Христа також свідчать про те, що людина може жити вічно. Він сказав: «Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його» (Івана 17:3). А що думаєте ви? Чи хотіли б ви жити вічно?

[Ілюстрації на сторінці 3]

Хуан Понсе де Леон шукав джерело молодості.

[Відомості про джерело]

Ponce de León: Harper’s Encyclopædia of United States History