Добро і зло. Як вам визначитись?

ХТО має право встановлювати норми добра і зла? Це питання виникло ще на самому початку людської історії. Як нам відомо з біблійної книги Буття, Бог назвав одне з дерев, які росли в Едемському саду, «деревом Пізнання добра і зла» (Буття 2:9). Він заборонив першій людській парі їсти плоди цього дерева. Однак ворог Бога, Сатана Диявол, сказав Адаму та Єві, що, коли вони скуштують плодів цього дерева, їхні очі розкриються і вони стануть «немов Боги, зна[ю]чи добро й зло» (Буття 2:16, 17; 3:1, 5; Об’явлення 12:9).

Адаму і Єві довелось приймати рішення — дотримуватися Божих норм добра і зла чи обрати свої власні (Буття 3:6). Вони вирішили не послухатися Бога і з’їсти плоди з цього дерева. Що цей на перший погляд простий  вчинок означав? Відкидаючи обмеження, накладені Богом, люди, так би мовити, заявили, що їм і їхнім нащадкам буде ліпше, коли вони самі встановлюватимуть норми добра і зла. Наскільки успішними були намагання людей, подібно до Бога, самостійно визначати критерії добра і зла?

Суперечливі погляди

У «Британській енциклопедії» робиться огляд вчень провідних мислителів людства, який завершується таким висновком: з часів грецького філософа Сократа і аж до XX сторіччя тривають «постійні суперечки стосовно визначення поняття доброчесності та критеріїв добра і зла».

Наприклад, у V сторіччі до н. е. відомими грецькими вчителями були софісти. Вони вчили, що критерії добра і зла визначаються поглядами загалу. Одному із софістів належить така думка: «Те, що кожному місту уявляється справедливим і прекрасним, те для нього і є таким, доки воно так вважає». Якщо йти за цією логікою, то Джоді, згаданий у попередній статті, повинен був взяти гроші собі, оскільки більшість людей, його «місто», саме так і зробили б.

Іммануїл Кант, знаменитий філософ XVIII сторіччя, дотримувався іншого погляду. В журналі «Питання етики» (англ.) говориться: «Іммануїл Кант та його однодумці... зосереджувались на тому, що кожен має право вирішувати сам для себе». За філософією Канта, якщо Джоді не порушує чиїхось прав, то може зробити, як захоче. Він не повинен дозволяти, щоб думка більшості визначала норми його поведінки.

Що ж Джоді зробив у цій ситуації? Він обрав третій шлях. Джоді застосував вчення Ісуса Христа, чиї моральні норми високо цінують як християни, так і нехристияни. Ісус навчав: «Усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви» (Матвія 7:12). Клієнтка Джоді дуже здивувалась, що він віддав їй 82 000 доларів. Коли його запитали, чому він не залишив гроші собі, Джоді пояснив, що є Свідком Єгови, і сказав: «Ці гроші мені не належали, я не міг взяти їх собі». Цей чоловік серйозно ставиться до Ісусових слів, записаних у Біблії в Матвія 19:18: «Не кради».

Чи думка загалу — надійний орієнтир?

Мабуть, дехто скаже, що бути таким чесним, як Джоді, немудро. Однак думка загалу — ненадійний орієнтир. Скажімо, ви живете в місцевості, де більшість, як це було подекуди у давнину, вірить, що треба приносити в жертву дітей. Чи ви вважатимете це правильним? (2 Царів 16:3). А якщо б ви народилися серед людей, для яких з’їсти людину — це добре діло? Чи такий погляд суспільства означав би, що в людожерстві немає нічого поганого? Поширеність якогось звичаю не робить його правильним. Вже дуже  давно Біблія застерігала від пастки сліпого підкорення загальноприйнятим звичаям: «Не будеш з більшістю, щоб чинити зло» (Вихід 23:2).

Ісус Христос навів ще одну причину, з якої не варто вважати думку загалу мірилом добра і зла. Він сказав, що Сатана є «князем світу цього» (Івана 14:30; Луки 4:6). Сатана використовує своє становище для того, щоб вводити в оману усю населену землю (Об’явлення 12:9). Отже, якщо при визначенні норм добра і зла орієнтуватись просто на ті норми, які поширені в суспільстві, то так можна перейняти погляд Сатани на мораль, а це принесе трагічні наслідки.

Чи можна покладатись на власний розум?

Чи з огляду на все це людина сама повинна вирішувати, що є добром, а що злом? У Біблії говориться: «На розум свій не покладайся» (Приповістей 3:5). Чому не варто покладатися на свій розум? Тому що всі успадкували суттєву ваду, яка не дозволяє правильно оцінювати ситуацію. Коли Адам з Євою повстали проти Бога, вони перейняли норми егоїста і зрадника, Сатани, і він став їхнім духовним батьком. Вони передали своїм дітям ваду — лукаве серце, яке здатне розпізнати, що є добром, але має схильність до зла (Буття 6:5; Римлян 5:12; 7:21—24).

У «Британський енциклопедії» в статті про етику сказано: «Здається, нікого не дивує, що навіть коли люди знають свій моральний обов’язок, вони роблять те, що їм вигідно. Одна з найважливіших проблем західної етики — навести таким людям причини, з яких слід чинити правильно». Біблія справедливо говорить: «Людське серце найлукавіше над все та невигойне,— хто пізнає його?» (Єремії 17:9). Чи ви покладалися б на лукаву людину?

Безумовно, навіть ті, хто не вірить у Бога, здатні дотримуватись високих моральних принципів і встановлювати для себе систему етичних правил, практичних і шляхетних. Однак дуже часто ці шляхетні принципи — це просто відображення моральних норм з Біблії. Хоча люди можуть і заперечувати існування Бога, їхні ідеї свідчать про те, що вони мають вроджену здатність віддзеркалювати Божі риси. Це доводить правдивість сказаного в Біблії про те, що люди були створені «на образ Божий» (Буття 1:27; Дії 17:26—28). Як зазначив апостол Павло, люди «виявляють діло Закону, написане в серцях своїх» (Римлян 2:15).

Звичайно, одна річ знати, що є правильне, а інша — мати моральну силу чинити правильно. Як же набути цієї моральної сили? Її можна розвинути. Оскільки поведінка обумовлюється спонуками серця, потрібно плекати любов до Автора Біблії, Єгови Бога (Псалом 25:4, 5).

Як знайти сили робити добро

Перший крок, необхідний для того, щоб полюбити Бога,— це відкрити для себе, наскільки розумними і практичними є його заповіді. «Бо то любов Божа, щоб ми додержували Його заповіді, Його ж заповіді не тяжкі»,— написав апостол Іван (1 Івана 5:3). Наприклад, у Біблії містяться практичні поради, які можуть допомогти юним відрізнити добро від зла, коли треба вирішити, чи вживати алкоголь, наркотики або чи вступати в дошлюбні статеві стосунки. Біблія допомагає  одруженим долати незгоди і дає батькам поради щодо виховання дітей *. Практика доводить, що біблійні моральні норми корисні і для юних, і для старших, незалежно від соціального становища, освіти й походження.

Як поживна їжа дає силу працювати, так читання Божого Слова дає силу дотримуватися Божих норм. Ісус уподібнив Божі слова до хліба, необхідного для підтримки життя (Матвія 4:4). Він також сказав: «Пожива Моя — чинити волю Того, Хто послав Мене» (Івана 4:34). Те, що Ісус живився Божим словом, допомагало йому протистояти спокусам і приймати мудрі рішення (Луки 4:1—13).

Спочатку вам, можливо, буде нелегко живити розум Божим Словом і переймати його норми. Але згадайте, дітям не завжди смакує корисна їжа. Для того щоб у дітей було міцне здоров’я, їх потрібно привчати до корисного. Можливо, й вам буде потрібний час, щоб почати відчувати задоволення від Божих норм. Якщо ви не опустите рук, то полюбите їх і станете духовно сильними (Псалом 34:9; 2 Тимофія 3:15—17). Крім того, ви навчитесь покладатися на Єгову і будете прагнути чинити добро (Псалом 37:3).

Можливо, ви й не потрапите у таку ситуацію, в якій опинився Джоді. Однак щодня ви вирішуєте значні і менш значні етичні питання. Тому Біблія радить: «Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся! Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки» (Приповістей 3:5, 6). Довіра до Єгови не тільки тепер приноситиме пожиток, вона відкриє перспективу жити вічно, тому що дорога слухняності Богу Єгові веде до життя (Матвія 7:13, 14).

[Примітка]

[Вставка на сторінці 6]

Погляди загалу можуть формуватися під впливом невидимих сил.

[Ілюстрації на сторінці 5]

Не одне століття мислителі сперечаються щодо питання добра і зла.

СОКРАТ.

КАНТ.

КОНФУЦІЙ.

[Відомості про джерела]

Kant: From the book The Historian’s History of the World; Socrates: From the book A General History for Colleges and High Schools; Confucius: Sung Kyun Kwan University, Seoul, Korea

[Ілюстрації на сторінці 7]

Біблія не тільки допомагає нам відрізняти добро від зла, але й спонукує чинити добро.