Слово Єгови живе

Цікаві думки з книги Йова

У ЗЕМЛІ Уц, що в Аравії, живе патріарх Йов. За його часу ізраїльський народ мешкає в Єгипті. Хоча Йов не є ізраїльтянином, він поклоняється Богу Єгові. Про Йова Біблія каже: «Немає такого, як він, на землі: муж він невинний та праведний, що Бога боїться, а від злого втікає» (Йова 1:8). Живе Йов десь у період після смерті Якового сина Йосипа і перед початком служіння Мойсея як Божого пророка.

Вважається, що книгу Йова написав Мойсей. Він чув про Йова під час 40-літнього перебування у країні Мідіян, що неподалік від землі Уц. Про останні роки Йовового життя Мойсей міг довідатися, коли ізраїльтяни перебували поблизу землі Уц наприкінці своєї 40-річної мандрівки пустелею *. Історія Йова настільки чудово написана, що її вважають літературним шедевром. У ній можна знайти відповіді на такі запитання: чому добрі люди страждають? Чому Єгова дозволяє існувати злу? Чи можуть недосконалі люди залишатись відданими Богові? Книга Йова як частина натхненого Божого Слова навіть за нашого часу жива і справляє могутній вплив (Євреїв 4:12).

«ХАЙ ЗАГИНЕ ТОЙ ДЕНЬ, ЩО Я В НЬОМУ РОДИВСЯ»

(Йова 1:1—3:26)

Одного разу Сатана ставить під сумнів Йовову відданість Богові. Єгова вирішує спростувати закид Сатани, тому дозволяє йому спровадити на Йова одне нещастя за іншим. Попри це Йов відмовляється проклясти Бога (Йова 2:9).

До Йова приходять троє приятелів, щоб поспівчувати йому (Йова 2:11). Вони сідають поряд і мовчать, аж поки Йов сам не порушує тишу словами: «Хай загине той день, що я в ньому родився» (Йова 3:3). Він каже: «Чом я не ставсь недоноском... немов ті немовлята, що світла не бачили?» (Йова 3:11, 16).

Відповіді на біблійні запитання:

1:4. Чи Йовові діти відзначали дні народження? Ні. У мові оригіналу слова «день» і «день народження» мають різні значення (Буття 40:20). У Йова 1:4 «день» означає проміжок часу від сходу до заходу сонця. Семеро синів Йова, очевидно, раз на рік організовували семиденну гостину для родини. Щодня хтось із синів по черзі справляв гостину, і решта братів та сестер приходила до того, «чий був день».

1:6; 2:1. Кому було дозволено стати перед Єговою? Серед тих, хто ставав перед Єговою, були його єдинородний Син, Слово, вірні ангели, а також неслухняні «Божі сини», зокрема Сатана Диявол (Івана 1:1, 18). Сатана і його демони ще не були вигнані з неба — це сталось після встановлення Божого небесного царства, тобто невдовзі після 1914 року (Об’явлення 12:1—12). Єгова дозволив, щоб Сатана з демонами став перед ним і в присутності усіх духовних створінь  порушив спірне питання щодо відданості Йова.

1:7; 2:2. Чи Єгова промовляв до Сатани безпосередньо? Біблія детально не повідомляє, як Єгова спілкується з духовними істотами. А втім, пророк Міхей бачив у видінні, як ангел безпосередньо розмовляв з Єговою (1 Царів 22:14, 19—23). Тому можна зробити висновок, що Єгова розмовляв із Сатаною без посередника.

1:21. В якому значенні Йов міг би повернутись до «утроби матері своєї»? Бог Єгова створив людину «з пороху земного», отже Йов говорив про землю в переносному значенні як про свою матір (Буття 2:7).

2:9. В якому стані, можливо, була дружина Йова, коли сказала йому: «Прокляни Бога — і помреш»? Вона зазнала таких же втрат, як і Йов. Їй, напевно, було важко дивитись, як її колись здоровий чоловік став принижений огидною хворобою. Вона також втратила своїх любих дітей. Імовірно, через це в неї порушилася здатність тверезо мислити і вона забула про найважливіше — добрі стосунки з Богом.

Уроки для нас:

1:8—11; 2:3—5. Як видно з розповіді про Йова, вірність до Єгови — це не лише правильні вчинки та мова, але й правильні спонуки.

1:21, 22. Залишаючись відданими Єгові за сприятливих і несприятливих обставин, ми засвідчуємо, що Сатана — брехун (Приповістей 27:11).

2:9, 10. Подібно до Йова, ми повинні бути непохитними у вірі навіть тоді, коли найближчі родичі не цінують духовного або змушують нас поступитися нашими принципами чи відмовитись од віри.

2:13. Йовові приятелі не могли сказати нічого позитивного про Бога і про його обіцянки. Їм бракувало справжньої духовності.

«СВОЄЇ НЕВИННОСТИ Я НЕ ВІДКИНУ ВІД СЕБЕ»

(Йова 4:1—31:40)

Усі три приятелі звинувачують Йова в тому, що він зробив дуже негідний учинок, за який його покарав Бог. Першим промовляє Еліфаз. Далі — Білдад, мова якого більш уїдлива. Цофар говорить ще жорстокіше.

Йов не погоджується з фальшивими звинуваченнями своїх приятелів. Не розуміючи, чому Бог допустив ці страждання, він надто переймається власним оправданням. Усе ж Йов далі любить Бога і каже: «Доки я не помру, своєї невинности [вірності Богові] я не відкину від себе» (Йова 27:5).

Відповіді на біблійні запитання:

7:1 (Хом.); 14:14 (Хом.). Про яку «службу» говориться в цих віршах? Йовове горе було таке важке, що він дивився на життя, як на службу, тобто напружену, виснажливу примусову працю (Йова 10:17, примітка в НС). Людина перебуває в шеолі — від моменту смерті до воскресіння — не по своїй волі, а ніби примусово. Тому Йов прирівняв цей час до примусової служби, до повинності.

7:9, 10; 10:21; 16:22. Чи ці висловлювання Йова свідчать, що він не вірив у воскресіння? У цих віршах Йов казав про своє найближче майбутнє. Але як розуміти його слова? Можливо, Йов мав на увазі, що коли він помре, то жоден із сучасників його не бачитиме. Він також міг мати на увазі, що ніхто з власної волі не в стані вийти з шеолу. Те, що Йов надіявся на майбутнє воскресіння, видно з Йова 14:13—15.

10:10. Як Єгова вилляв Йова, «мов молоко» і згустив, «мов на сир»? Цими словами Йов у поетичній формі зобразив, як він був сформований у материнській утробі.

19:20. Як зрозуміти слова Йова: «Ще біля зубів [«на зубах», НС] лиш зосталася  шкіра моя»? Сказавши, що шкіра зосталася на тому, що не має шкіри, Йов, мабуть, хотів показати, що він залишився практично без нічого.

Уроки для нас:

4:7, 8; 8:5, 6; 11:13—15. Не можна робити поспішних висновків, ніби людина, котра потрапила в біду, не має Божого схвалення і пожинає те, що сіяла.

4:18, 19; 22:2, 3. Наші поради повинні ґрунтуватись на Божому Слові, а не на особистих поглядах (2 Тимофія 3:16).

10:1. Розчарування засліпило Йова наскільки, що він не брав до уваги інші можливі причини своїх страждань. Ми мусимо пильнувати, аби нас не поглинуло розчарування, коли навалюються біди. Тим паче, що ми знаємо, з яким спірним питанням це може бути пов’язане.

14:7, 13—15; 19:25; 33:24. В усякому випробуванні, яке спричиняє Сатана, нам треба зміцнятись надією на воскресіння.

16:5; 19:2. Наші слова повинні підбадьорювати інших і зміцняти їх, а не засмучувати (Приповістей 18:21).

22:5—7. Поради, дані на основі необґрунтованих припущень, марні та шкідливі.

27:2; 30:20, 21. Щоб залишатись відданим Богу, необов’язково бути досконалим. Йов несправедливо критикував Бога.

27:5. Лише Йов міг відкинути від себе свою невинність, тобто відданість Богові, тому що така відданість залежить від любові до Бога. Отож нам треба розвивати міцну любов до Єгови.

28:1—28. Мудра людина знає, де шукати скарби землі. Щоб знайти їх, вона риє підземні тунелі, в які не може заглянути навіть далекозорий хижий птах. На відміну від людської мудрості, схвалена Богом мудрість ґрунтується на страху до нього.

29:12—15. Ми повинні охоче виявляти милість до тих, хто зазнає труднощів.

31:1, 9—28. Йов дав нам добрий приклад: він уникав фліртування, перелюбу, несправедливого й немилосердного ставлення до інших, матеріалізму та ідолопоклонства.

«КАЮСЬ У ПОРОСІ Й ПОПЕЛІ»

(Йова 32:1—42:17)

Молодий чоловік на ім’я Елігу терпеливо слухав усю полеміку Йова і його приятелів. Тепер говорить він. Елігу виправляє Йова та його трьох фальшивих обвинувачів.

Щойно Елігу закінчує говорити, як з бурі промовляє Єгова. Він не пояснює причини Йовових страждань. Але ставлячи низку запитань, Усемогутній показує Йову свою величну силу і мудрість. Йов визнає, що його мова була нерозсудливою, і додає: «Я зрікаюсь говореного, і каюсь у поросі й попелі!» (Йова 42:6). Бог припиняє страждання Йова і винагороджує його за вірність.

Відповіді на біблійні запитання:

32:​1—3. Коли прибув Елігу? Він чув усе, що говорили Йов і його троє приятелів, тому мусив сидіти десь неподалік, щоб добре чути. Він міг прийти перед тим, як Йов заговорив під кінець семиденного періоду мовчання (Йова 3:1, 2).

34:7. В якому розумінні Йов «п’є глузування, як воду»? Пригнічений Йов був схильним сприймати висміювання трьох приятелів на свою адресу, хоча насправді вони говорили проти Бога (Йова 42:7). Тому Йов приймав глузування, як той, хто з приємністю п’є воду.

 Уроки для нас:

32:8, 9. Мудрість необов’язково приходить з віком. Щоб бути мудрим, необхідно розуміти Біблію та підкорятись керівництву Божого духу.

34:36 (Хом.). Лише тоді, коли нас буде «розсліджено докладно», тобто випробувано в різних ситуаціях, ми зможемо довести, що є відданими Богові.

35:2. Перед тим як щось сказати, Елігу уважно слухав і чітко зрозумів суть справи (Йова 10:7; 16:7; 34:5). Подібно християнські старійшини, перед тим як давати пораду, мусять уважно вислухати, зібрати факти й чітко зрозуміти порушені питання (Приповістей 18:13).

37:14; 38:1—39:30. Коли ми роздумуємо над дивовижними ділами Єгови — виявами його сили й мудрості, то це розвиває в нас смирення. Такі роздуми теж допомагають усвідомлювати, що важливіше обстоювати законність верховної влади Єгови, а не наші власні інтереси (Матвія 6:9, 10).

40:1—4. Якщо з’являється схильність нарікати на Всемогутнього, то необхідно покласти «свою руку на уста свої».

40:15–41:26. Яку ж силу мають бегемот і левіятан (крокодил)! Щоб залишатись непохитними у служінні Єгові, нам треба зміцнятися силою, яку може дати Творець цих могутніх звірів (Филип’ян 4:13).

42:1—6. Єгова промовляв до Йова і нагадав йому про вияви своєї сили. Це допомогло Йовові побачити Бога, тобто ліпше його зрозуміти (Йова 19:26). Завдяки цьому Йов виправив своє мислення. Коли нас виправляють на основі Святого Письма, ми мусимо з готовністю визнавати свої помилки і змінюватись.

Наслідуйте «витривалість Йова»

Книга Йова чітко показує, що Бог не відповідальний за страждання людей. Страждання спричиняє Сатана. Те, що Бог дозволяє існувати злу, дає нам нагоду особисто показувати, на чиєму боці ми стоїмо у спірному питанні щодо Його верховної влади і чи ми Йому віддані.

Як і Йов, усі, хто любить Єгову, будуть випробувані. Розповідь про Йова показує, що ми можемо вистояти. Вона нагадує, що наші проблеми не триватимуть вічно. У Якова 5:11 сказано: «Ви чули про витривалість Йова і про те, як завдяки Єгові обернулися справи». Єгова винагородив Йова за його відданість (Йова 42:10—17). Яку ж чудову надію ми маємо — жити вічно в раю на землі! Подібно до Йова, з усіх сил тримаймось нашої відданості Богові (Євреїв 11:6).

[Примітка]

[Ілюстрації на сторінці 16]

Чого ми вчимося з витривалості Йова?