Не піддавайтеся пропаганді Сатани

ДО МЕШКАНЦІВ Єрусалима промовляв великий чашник, повноважний представник ассирійського царя Санхеріва. По суті, він казав їм: «Не обманюйтесь. Ваш Бог вам не допоможе. Здавайтеся або пожнете гіркі наслідки». Ассирійське військо напало на Юдин край. Слова чашника мали підірвати дух людей в Єрусалимі, залякати їх і так примусити здатися (2 Цар. 18:28—35).

Ассирійці були відомі брутальністю і жорстокістю. Вони вселяли страх у своїх ворогів, детально описуючи, як жорстоко вони ставляться до полонених. За словами історика Філіпа Тейлора, ассирійці вдавалися «до терору та пропаганди з метою тримати поневолені народи у покорі. Вони залякували потенційних ворогів за допомогою виразних пропагандистських зображень та агресивної психології». Пропаганда є сильною зброєю. Вона, як каже Тейлор, «уражає розум».

Правдиві християни «борються не проти крові й плоті, а проти... злих духів», духовних створінь, які повстали проти Бога (Еф. 6:12). Головним серед них є Сатана Диявол. Він також послуговується терором і пропагандою.

Сатана твердить, що може зламати непорочність кожного з нас. За днів патріарха Йова він казав Богу Єгові: «Все, що хто має, віддасть він за душу свою». Іншими словами, трохи тиску — і рано чи пізно людина втратить непорочність у Божих очах (Йова 2:4). Чи Сатана має рацію? Чи всі ми за певних умов можемо поступитися принципами, щоб залишитись живими? Сатана хоче, щоб ми так думали. Тому він намагається через підступну пропаганду прищепити нам цю думку. Проаналізуймо деякі методи Сатани і розгляньмо, як чинити йому опір.

«В поросі їхня основа»

Сатана діяв через Еліфаза, одного з трьох приятелів Йова, аби довести, що людина безнадійно слабка. Назвавши людей «мешканцями глиняних хат», Еліфаз сказав Йову: «В поросі їхня основа... Як міль, вони будуть розчавлені! Вони товчені зранку до вечора,— і без помочі гинуть назавжди» (Йова 4:19, 20).

В іншому місці Святого Письма нас порівняно до «посудин глиняних», крихких горщиків з глини (2 Кор. 4:7). Ми слабкі, бо успадкували гріх і недосконалість (Рим. 5:12). Самі по собі ми уразливі перед нападами Сатани. Але, як християни, ми не залишені без допомоги. Попри слабкості, ми дорогоцінні в Божих очах (Ісаї 43:4). Крім того, Єгова зміцнює святим духом тих, хто молиться до нього про це (Луки 11:13). Божий дух може дати нам «силу, яка перевершує людську», завдяки чому нам вдасться зносити будь-які лиха з боку Сатани (2 Кор. 4:7; Фил. 4:13). Якщо ми чинимо опір Дияволу, «залишаючись міцними у вірі», Бог зробить нас непохитними й сильними (1 Пет. 5:8—10). Тож нам не слід боятися Сатани Диявола.

 Чоловік, «що п’є беззаконня»

«Що таке чоловік, щоб оправданим бути, і щоб був справедливим від жінки народжений?» — запитав Еліфаз. Потім він сам відповів: «Таж [Бог] навіть святим Своїм не довіряє, і не оправдані в очах Його небеса,— що ж тоді чоловік той бридкий та зіпсутий, що п’є кривду [«беззаконня», Хом.], як воду?» (Йова 15:14—16). Еліфаз говорив Йову, що Єгова не вважає жодну людину праведною. Диявол також грає на негативному мисленні. Він хоче, щоб нас непокоїли колишні помилки, щоб ми були надто самокритичними і вважали себе безнадійними. До того ж Диявол прагне, аби ми думали, що Єгова очікує від нас надто багато, та недооцінювали Його співчуття, вибачливість і підтримку.

Звісно, всі ми «згрішили й не можемо віддзеркалювати Божу славу». Недосконалим людям не під силу повністю дотримуватися досконалих норм Єгови (Рим. 3:23; 7:21—23). Проте це не означає, що ми нічого не варті в його очах. Єгова знає, що нашу недосконалість використовує «змій стародавній, що називається Диявол і Сатана» (Об’яв. 12:9, 10). Бог пам’ятає, що ми «порох», і він «не вічно... докорятиме за наші провини» (Пс. 103:8, 14; 103:9, НС).

Якщо ми покинули неправильний шлях і з духом каяття наближаємось до Єгови, «Він пробачає багато» (Ісаї 55:7; Пс. 51:19). Згідно з Біблією, навіть коли наші гріхи «будуть як кармазин, [вони] стануть білі, мов сніг» (Ісаї 1:18). Тому постановіть ніколи не припиняти чинити Божу волю.

З огляду на нашу гріховність ми не можемо самі здобути праведність у Божих очах. Адам і Єва втратили досконалість і перспективу вічного життя не лише для себе, а й для всіх нас (Рим. 6:23). Але Єгова з великої любові до людей подбав про прощення гріхів на основі нашої віри у викупну жертву його Сина, Ісуса Христа (Матв. 20:28; Ів. 3:16). Який надзвичайний вияв «незаслуженої доброти» Бога! (Тита 2:11). Він викупив нас від гріхів. Тож ми не повинні допустити, щоб Сатана змусив нас сумніватися в цьому.

«Доторкнись до костей його та до тіла його»

Сатана твердив, що Йов зневіриться, якщо втратить здоров’я. Кидаючи виклик Єгові, Диявол сказав: «Доторкнись до костей його та до тіла його,— чи він не зневажить Тебе перед лицем Твоїм?» (Йова 2:5). Божий Супротивник, безперечно, був би щасливим, якби міг заставити нас почуватися непотрібними через нашу кволість.

А втім, Єгова не відкидає нас, якщо ми більше не в стані робити в служінні  те, що раніше нам було під силу. Уявімо собі, що хтось напав на нашого близького друга і покалічив його. Чи ми менше цінуватимемо друга, бо він вже не робить для нас стільки, як раніше? Звичайно, що ні. Ми й далі будемо любити його і дбати про нього, особливо якщо йому завдали шкоди, коли він намагався нам допомогти. Чи можемо ми сподіватися від Єгови меншого? Біблія каже: «Не є Бог неправедний, щоб забути вашу працю і любов, яку виявляли ви до його імені» (Євр. 6:10).

У Святому Письмі розповідається про «нужденну вдову», яка, мабуть, багато років вірно поклонялася Богові. Ісус побачив, що вона вкинула у храмову скриньку для дарів «дві монетки, які майже нічого не були варті». Чи він вважав вдову та її пожертву невартісною? Аж ніяк. Ісус похвалив жінку за те, що вона зробила все можливе за своїх обставин, аби підтримати правдиве поклоніння (Луки 21:1—4).

Зберігаючи непорочність Богові, ми можемо бути впевнені, що наші взаємини з Єговою залишаться міцними, хоч би якої шкоди через вік чи хвороби завдавала нам наша недосконалість. Бог ніколи не покине своїх вірних служителів лише тому, що в них немає вже стільки сил служити йому (Пс. 71:9, 17, 18).

«Візьміть шолом спасіння»

Як нам захищати себе від сатанинської пропаганди? Апостол Павло написав: «Продовжуйте зміцнятися єдністю з Господом та його могутньою силою. Одягніться в повне озброєння від Бога, щоб ви могли вистояти попри хитрощі Диявола». Одним з елементів духовного озброєння є «шолом спасіння» (Еф. 6:10, 11, 17). З огляду на пропаганду Сатани ми обов’язково повинні одягти шолом і носити його. Шолом воїна захищає його голову. Наша «надія на спасіння» — впевненість у тому, що сповняться Божі обіцянки стосовно прекрасного нового світу,— оберігатиме наш розум від брехні Сатани (1 Фес. 5:8). Нам слід живити і зміцнювати цю надію, ретельно вивчаючи Святе Письмо.

Йов витримав злісні та неприємні напади Сатани. Віра цього чоловіка у воскресіння була такою міцною, що він не відвернувся від Бога навіть під загрозою смерті. Навпаки, Йов сказав Єгові: «Кликав би Ти,— то я відповів би Тобі, за чин Своїх рук сумував би» (Йова 14:15). Йов вірив, що, навіть якби він, зберігаючи непорочність, мусив померти, Бог, який любить своїх вірних служителів, поверне його до життя.

Виявляйте таку саму впевненість у правдивому Богові. Єгова може виправити будь-яку шкоду, заподіяну нам Сатаною чи його поплічниками. Крім того, пам’ятайте запевнення Павла: «Бог вірний, і він не дозволить, щоб вас спокушали більше, ніж можете витримати, а під час спокуси покаже й вихід, щоб ви змогли її знести» (1 Кор. 10:13).

[Ілюстрація на сторінці 20]

Єгова цінує ваше вірне служіння

[Ілюстрація на сторінці 21]

Завжди носіть шолом спасіння