Альфонсо де Самора і Боже ім’я

ІСПАНСЬКИЙ король Фердинанд і королева Ізабелла 1492 року видали декрет: «Ми наказуємо всім євреям і єврейкам зі своїми синами й дочками, зі слугами та служницями, всім єврейським родинам, малим і великим, всім старим і молодим до кінця липня цього року покинути наше королівство та його підвладні території».

Згідно з декретом, кожна єврейська родина в Іспанії мала вибір: піти у вигнання або зректися своєї релігії. Раббі Хуан де Самора, напевне, вважав, що ліпше навернутись на католицизм і залишитись в Іспанії, на землі своїх предків. З огляду на єврейське походження, Хуан, можливо, відправив свого сина, Альфонсо, у місто Самора на навчання у відомій школі з вивчення єврейської мови. Згодом Альфонсо став добре обізнаним у латинській, грецькій та арамейській мовах. Закінчивши навчання, юнак почав викладати єврейську в Саламанському університеті. Невдовзі його мовознавчий досвід став цінним надбанням для біблеїстів усієї Європи.

У 1512 році новоутворений університет в Алькала-де-Енарес призначив Альфонсо де Самору професором гебраїстики. Оскільки Самора був одним з найпрогресивніших вчених того часу, засновник університету, кардинал Хіменес де Сіснерос, заручився його підтримкою в укладанні монументальної праці — Комплютенської поліглоти. Ця шеститомна Біблія містила священні тексти єврейською, грецькою, латинською мовами та деякі уривки арамейською *.

Біблеїст Маріано Ревілья Ріко, говорячи про цей проект, зауважив: «З трьох єврейських навернених, котрі допомагали Кардиналу [Сіснеросу] в його роботі, найвидатнішим є Альфонсо де Самора. Він не лише фахівець з латинської, грецької, єврейської та арамейської, але й граматист, філософ та знавець Талмуду». Здобуті знання допомогли Саморі дійти висновку: щоб зробити точний переклад Біблії, необхідно мати глибоке розуміння мов оригіналу. Альфонсо став одним з натхненників відродження біблієзнавства, яке почало розквітати у першій половині XVI століття.

Однак Самора жив у часи, коли поширювати біблійні знання було небезпечно, оскільки дуже активно діяла іспанська інквізиція. Католицька церква визнавала  Вульгату — латинський переклад Біблії — єдиним «ухваленим» варіантом Біблії. А втім, уже на той час католицькі дослідники помітили, що текст Вульгати далеко не найкращий. На початку XVI століття Альфонсо де Самора та інші постановили виправити цю ситуацію.

«Для спасіння народів необхідний переклад»

З усіх проектів, над якими працював Самора, найвизначнішим, без сумніву, було видання єврейською мовою книг Старого Завіту і їхній переклад латинською. Альфонсо, ймовірно, мав намір, щоб ця праця послужила при укладанні Комплютенської поліглоти. Один з його рукописів (каталогізований як G-I-4) можна знайти у бібліотеці Ескоріаль, що біля Мадрида. Він містить усю книгу Буття єврейською мовою разом з підрядковим, зробленим слово в слово, перекладом на латинську.

У передмові до цього рукопису сказано: «Для спасіння народів необхідний переклад Святого Письма іншими мовами... Ми вважаємо... необхідним, аби кожен віруючий мав дослівний переклад Біблії, зроблений так, щоб до кожного єврейського слова було подано рівнозначне латинське слово». Альфонсо де Самора мав потрібну підготовку, щоб узятися за новий переклад на латинську, адже він був визнаним знавцем єврейської.

«Я не знаходжу спокою для своєї душі»

У певному розумінні Іспанія XVI століття була ідеальним місцем для діяльності таких вчених, як Самора. За часу середньовіччя Іспанія стала центром єврейської культури. У «Британській енциклопедії» говориться: «Середньовічна Іспанія з численним мусульманським та єврейським населенням була єдиною багатонаціональною і багаторелігійною країною у Західній Європі. Саме цей факт особливо посприяв розвитку релігії, літератури, мистецтва та архітектури іспанської цивілізації у пізньому середньовіччі».

Оскільки в Іспанії проживало багато євреїв, рукописів Біблії єврейською мовою було чимало. Єврейські переписувачі в різних частинах Іспанії старанно копіювали ці рукописи. Ними користувались під час публічного читання Писань у синагогах. Л. Голдшмідт у своїй книжці про перші видання Біблії єврейською зазначає, що «серед єврейських вчених славилися своєю точністю не лише іспано-португальські копії П’ятикнижжя, але й манускрипти, з яких ці копії, а також поліглота були переписані».

Хоча в Іспанії існували сприятливі умови, ті, хто бажав перекладати Біблію, стикалися з протидією. У 1492 році католицька армія короля Фердинанда і королеви Ізабелли завоювала останню територію маврів в Іспанії. Як згадувалось раніше, того ж року монархи видали наказ, щоб усі, хто тримається єврейської релігії, покинули Іспанію. Через 10 років такий самий указ був виданий щодо мусульман. З того часу католицизм став державною релігією Іспанії, усі інші релігії були заборонені.

Як релігійні зміни у країні вплинули на переклад Біблії? Це чітко видно на прикладі Альфонсо де Самори. Хоча цей ерудований єврей навернувся на католицизм, іспанська релігійна верхівка вперто відмовлялася забути про його походження. Деякі противники осуджували кардинала Сіснероса за те, що він залучив єврейського наверненого до праці над своєю поліглотою. Такі закиди завдавали Саморі неабиякого болю. В одному рукописі, що зберігається в Мадридському університеті, містяться слова, які він з сумом промовив: «Я... покинутий і зненавиджений усіма своїми друзями, які стали мені ворогами, не знаходжу спокою для своєї душі, ані опори для своєї ноги».

 Одним з його головних ворогів був Хуан Тавера, який пізніше став генеральним інквізитором іспанської інквізиції. Самору настільки виснажили напади Тавери, що він вирішив звернутися до папи. У його листі зокрема було сказано: «Ми благаємо Вас, Ваша Святосте, допомогти нам... і захистити від нашого ворога, єпископа Толедо, Дон Хуана Тавери. Щодня він безупинно завдає нам утисків... Це приносить нам великі страждання, адже в його очах ми, як худоба на бойні... Якщо Ваша Святість прислу́хається до нашого прохання, “Ягве буде Вашим захистом і не дасть Вашій нозі спіткнутися” (Прип. 3:23)» *.

Неоціненна спадщина Самори

Незважаючи на усі перешкоди з боку противників, Самора продовжував свою працю, яка була дуже цінною для тих, хто досліджував Біблію. Хоча Альфонсо де Самора не переклав Святого Письма на мову народу, він залишив неоціненний набуток для інших перекладачів. Щоб збагнути, яким був його внесок, треба пам’ятати, що для перекладу Біблії потрібно дві групи вчених. По-перше, потрібні науковці, котрі досліджують рукописи священних писань мовами оригіналу — єврейською, арамейською та грецькою. Так вони можуть укласти достовірний текст цими мовами. Лише тоді перекладач може використовувати їхній текст як основу свого перекладу на мову простого народу.

Альфонсо де Самора був провідним вченим, який підготував і удосконалив єврейські тексти, котрі зрештою були опубліковані в Комплютенській поліглоті 1522 року. (Його єврейсько-латинський словник і єврейська граматика, які входять до тієї ж праці, також значно полегшують працю перекладачів). Еразм Роттердамський, сучасник Самори, здійснив подібне завдання — підготував тексти Грецьких Писань, тобто, як прийнято називати, Нового Завіту. Як тільки ці переглянуті тексти єврейською і грецькою мовами стали доступні, інші перекладачі могли взятися за важливе завдання — перекласти Біблію рідною мовою простих людей. Вільям Тиндаль, перекладаючи Біблію на англійську, був одним з перших перекладачів, які скористалися єврейським текстом з Комплютенської поліглоти.

Широке розповсюдження Біблії в наш час — найкраща подяка за працю таких чоловіків, як Самора, котрі присвятили своє життя, аби ми ліпше розуміли Святе Письмо. Самора усвідомлював, що спасіння людей великою мірою залежить від того, наскільки вони розуміють Біблію і застосовують її принципи (Івана 17:3). Тому необхідно перекладати Біблію на мови, зрозумілі людям. Лише так біблійна правда торкнеться сердець і розумів мільйонів людей.

[Примітки]

 [Рамка/Ілюстрації на сторінці 19]

Переклад Божого імені

Особливу увагу привертає те, як Альфонсо де Самора, вчений єврейського походження, транслітерував ім’я Бога. Як позначено на фотографії, у примітці на полях свого єврейсько-латинського підрядного перекладу книги Буття Самора написав Боже ім’я у формі «jehovah».

Очевидно, Самора вживав цей переклад Божого імені також латиною. Протягом XVI століття, коли Біблію перекладали основними європейськими мовами, це або подібне написання перейняло багато перекладачів Біблії, як-от: Вільям Тиндаль (англійською, 1530), Себастьян Мюнстер (латиною, 1534), П’єр Робер Оліветан (французькою, 1535) і Касйодоро де Рейна (іспанською, 1569).

Самора став одним з перших учених XVI століття, котрі проливали світло на ім’я Бога. Боже ім’я вийшло з ужитку передусім через єврейські забобони, які забороняли вимовляти це ім’я. Під впливом єврейської традиції християнські перекладачі, наприклад Ієронім (перекладач латинської Вульгати), замінили Боже ім’я такими титулами, як «Господь» і «Бог».

[Ілюстрація]

Збільшене зображення єврейської тетраграми, яку Самора переклав словом «Jehovah»

[Ілюстрація на сторінці 18]

Декрет, виданий королем та королевою ІСПАНІЇ, 1492 рік

[Відомості про джерело]

Decree: Courtesy of the Archivo Histórico Provincial, Ávila, Spain

[Ілюстрація на сторінці 18]

Університет в Алькала-де-Енарес

[Ілюстрація на сторінці 21]

Фронтиспіс підрядного перекладу Самори