Євреї ховали померлих відразу після смерті, переважно в той самий день. На це було дві причини. По-перше, у спекотному кліматі Близького Сходу тіла мерців швидко розкладаються. По-друге, у ті часи вважалося, що відкладати похорон на кілька днів — це неповага до померлого і його родини.

В Євангеліях і в книзі Дії розповідається принаймні про чотири похорони, які відбулися у той же день, коли померла людина (Матвія 27:57—60; Дії 5:5—10; 7:60—8:2). Кілька століть до того Рахіль, кохана дружина Якова, померла під час подорожі. Яків не доправляв її тіла до родинного місця поховання, а похоронив по дорозі до Віфлеєма (Буття 35:19, 20, 27—29).

З біблійних розповідей видно, що євреї дуже ретельно готували небіжчиків до поховання. Родичі і друзі обмивали тіло померлого, натирали його ароматичними травами та оліями, а потім загортали у тканину (Івана 19:39, 40; Дії 9:36—41). До родичів приходили сусіди та знайомі, щоб потішити їх і разом погорювати (Марка 5:38, 39).

Багато єврейських родин ховали небіжчиків у печерах або гробницях, висічених у м’якій гірській породі, яка була поширена в Ізраїлі. Так вони дотримувалися звичаю, започаткованого патріархами. Авраам, Сарра, Ісак, Яків та інші були поховані у печері Махпела, що поблизу Хеврона (Буття 23:19; 25:8, 9; 49:29—31; 50:13).

Ісуса поховали в гробниці, висіченій у скелі (Марка 15:46). Такі гробниці переважно мали вузький вхід. Усередині були витесані ніші, в які клали тіла членів однієї родини. Після того як тіло розклалося, висохлі кості поміщали в кам’яну посудину, або осуарій, як зазвичай робили в часи Ісуса. Завдяки цьому в родинній гробниці лишалося місце для майбутніх поховань.

За Законом Мойсея субота була днем відпочинку, тому євреї в цей день не могли займатися підготовкою до поховання. Оскільки Ісус помер за три години до початку суботнього дня, Йосип із Ариматеї та інші похоронили його, не приготувавши повністю тіла до поховання (Луки 23:50—56). Ось чому після закінчення суботи дехто з друзів Ісуса пішов до його гробниці, щоб закінчити приготування (Марка 16:1; Луки 24:1).