За кілька тижнів до Ісусової смерті у невеличкому селі Віфанія, що в трьох кілометрах від Єрусалима, сталося нещастя (Івана 11:18). Близький друг Ісуса, Лазар, тяжко захворів і раптово помер.

Коли Ісус почув цю новину, то сказав своїм учням, що Лазар заснув і що він збирається його розбудити (Івана 11:11). Однак учні не зрозуміли, що Ісус мав на увазі, тож він сказав їм прямо: «Лазар помер» (Івана 11:14).

Ісус прийшов у Віфанію через чотири дні після похорону Лазаря. Зустрівши його сестру Марту, він хотів потішити її. Вона сказала: «Господи, якби ти був тут, не помер би мій брат» (Івана 11:17, 21). Ісус відповів їй: «Я — воскресіння і життя. Хто вірить у мене, той, навіть якщо й помре, оживе» (Івана 11:25).

Ісус показав, що його обіцянка не пусті слова. Він підійшов до гробниці й вигукнув: «Лазарю, вийди!» (Івана 11:43). І ось, на превелике здивування присутніх, померлий вийшов!

На той час Ісус уже воскресив принаймні двох людей. Однією з них була дочка Яіра. Перед тим як воскресити цю дівчинку, Ісус також сказав, що вона спить (Луки 8:52).

Варто зауважити, що, говорячи про померлих, як-от про Лазаря і доньку Яіра, Ісус порівняв смерть зі сном. Чому це порівняння вдале? Тому що сон — це стан несвідомості. Так Ісус влучно передав думку про відпочинок від болю і страждань. (Екклезіяста 9:5; дивіться інформацію в рамці  «Смерть подібна до глибокого сну»). Перші учні Ісуса чітко розуміли, в якому стані перебувають померлі. Як зазначається в «Енциклопедії релігії та етики» (англ.), «для Ісусових послідовників смерть була  сном, а могила — місцем відпочинку віруючих, які померли» *.

Отже, померлі не страждають, а сплять у могилі, і це нас дуже потішає. Знання цього розвіює таємничість, якою оповита смерть, і звільняє нас від страху перед нею.

А втім, хоч нам подобається добрий нічний відпочинок, жоден з нас не хотів би заснути вічним сном. Яка ж надія є для тих, хто спить у могилі? Чи померлі повернуться знову до життя, як Лазар і дочка Яіра?

Патріарх Йов поставив подібне питання, коли відчував наближення смерті: «Як помре чоловік, то чи він оживе?» (Йова 14:14).

Звертаючись до Всемогутнього Бога, Йов дав відповідь на своє запитання: «Ти кликнув би, і я тобі відповів би, ти прагнув би діла рук твоїх» (Йова 14:15, переклад І. Хоменка). Йов був впевнений, що Єгова з нетерпінням очікує того дня, коли воскресить свого вірного служителя. Чи Йов обманював самого себе, вірячи у щось нездійсненне? Зовсім ні.

Воскресіння, які здійснив Ісус, чітко показують, що Бог наділив його владою над смертю. Крім того, у Біблії сказано, що Ісус має «ключі від смерті» (Об’явлення 1:18). У майбутньому він відчинить ворота могил, так само як наказав відвалити камінь від гробниці Лазаря.

Обіцянка воскресіння згадується в Біблії багато разів. Наприклад, ангел запевнив пророка Даниїла: «Ти... відпочинеш, і встанеш на свою долю під кінець тих днів» (Даниїла 12:13). Ісус сказав єврейським релігійним провідникам, садукеям, які заперечували воскресіння: «Ви помиляєтесь, бо не знаєте ані Писання, ані дії Божої сили» (Матвія 22:23, 29). А ось слова апостола Павла: «Я... покладаю надію на Бога, що буде воскресіння праведних і неправедних» (Дії 24:15).

Коли відбуватиметься воскресіння праведних і неправедних? Ангел сказав, що праведний Даниїл воскресне «під кінець тих днів». Марта також вірила, що її брат Лазар «воскресне, коли настане воскресіння в останній день» (Івана 11:24).

Біблія пов’язує «останній день» з правлінням Христового Царства. Павло написав: «Адже він [Христос] має царювати, аж поки Бог покладе всіх ворогів йому під ноги. І останній ворог, з яким буде покінчено,— це смерть» (1 Коринфян 15:25, 26). Ось чому нам вкрай важливо молитися про прихід Божого Царства і про здійснення Божої волі на землі *.

Йов добре знав про Божий намір воскресити померлих. Коли той день настане, зі смертю буде покінчено назавжди. І вже ніхто ніколи не буде запитувати: «Чи смерть — це кінець усього?»