Це один з найвідоміших і найчастіше цитованих біблійних віршів. На думку багатьох, у ньому «найбільш стисло описується, що́ Бог відчуває до людей і що він зробив для їхнього спасіння». Тож не дивно, що в деяких країнах написи зі словами з цього вірша або посилання «Івана 3:16» можна побачити під час громадських заходів, а також на машинах, графіті тощо.

Мабуть, ті, хто розміщує такі написи, вірять, що Божа любов гарантує їм вічне спасіння. А що Божа любов означає для вас? І що, на ваш погляд, зробив Бог, аби виявити вам свою любов?

Чимало людей охоче визнають, що Бог створив матеріальний всесвіт, природу і їх самих. Живі організми настільки дивовижні і складні, що не могли з’явитися самі по собі — їх мала створити якась надзвичайно мудра Особа. Багато людей щодня дякують Богові за життя. Вони також усвідомлюють, що повітря, вода, їжа та природні цикли на планеті — це дари від Бога, завдяки яким люди можуть існувати і насолоджуватися життям.

Ми маємо виявляти вдячність Богові за все, бо він наш Творець і Життєдавець (Псалом 104:10—28; 145:15, 16; Дії 4:24). Коли ми роздумуємо, як багато Бог робить, аби підтримувати наше життя, то розуміємо, що він любить нас. Ось що про це сказав апостол Павло: «[Бог] сам дає усім життя, і дихання,  і все. Бо завдяки йому ми живемо, рухаємося та існуємо» (Дії 17:25, 28).

Однак Бог виявляє до нас свою любов не лише тим, що дбає про наші фізичні потреби. Оскільки він створив людей вищими за тварин, ми народжуємося з духовними потребами, які він також допомагає нам задовольняти (Матвія 5:3). Саме тому слухняні Богу люди мають надію стати частиною його родини, тобто його «дітьми» (Римлян 8:19—21).

Як зазначається в Івана 3:16, Бог виявив любов, пославши на землю Сина. Ісус мав навчати людей про свого Бога і Батька та померти за нас. А втім, багато хто не до кінця розуміє, чому Ісус мусив померти і чому його смерть є виявом Божої любові до нас. Розгляньмо, як Біблія відповідає на ці запитання.

Усі люди перебувають у полоні хвороб, старості та смерті. Однак це не входило в Божий початковий намір. Бог Єгова дав першим людям можливість жити вічно в раю на землі, але за умови, що вони будуть його слухатися. Він попередив їх, що в разі непослуху вони помруть (Буття 2:17). На жаль, перший чоловік збунтувався проти Божої влади і стягнув смерть на себе та на своїх нащадків. «Як через одного чоловіка у світ увійшов гріх, а через гріх — смерть, так і смерть поширилась на всіх людей, бо всі згрішили»,— пояснив апостол Павло (Римлян 5:12).

Оскільки Єгова «любить... справедливість», він не міг закрити очі на свідомий непослух Адама (Псалом 37:28). Проте Бог не прирік все людство до вічних страждань і смерті через непослух одного чоловіка. Він застосував правовий принцип «душу за душу» і зрівноважив терези справедливості, знову давши слухняним людям можливість жити вічно (Вихід 21:23). Але виникає питання: як повернути людям втрачене Адамом досконале життя? Відповідь очевидна: хтось із людей мав би добровільно віддати, тобто пожертвувати, своє досконале життя, рівноцінне життю Адама.

Зрозуміло, таку велику ціну не міг заплатити жоден з Адамових нащадків, окрім Ісуса (Псалом 49:7—10). Він не вспадкував гріха і, подібно до Адама, був досконалий. Тож, віддавши своє життя, Ісус викупив людство з рабства гріха. Так він уможливив для нащадків першої людської пари досконале життя, яке колись мали Адам і Єва (Римлян  3:23, 24; 6:23). Що потрібно робити, щоб цей неперевершений вияв любові приніс нам пожиток?

Крім того, в Івана 3:16 сказано, що «кожен, хто вірує в [Ісуса], не згине, але матиме життя вічне». Що це означає? Ми зможемо отримати «життя вічне», якщо будемо вірити в Ісуса і слухатись його.

Проте чи дійсно слухняність настільки важлива? Хіба Ісус не казав, що «кожен, хто вірує в нього», отримає вічне життя? Так, вірити необхідно. А втім, як каже Біблія, просто вірити, що Ісус існує, недостатньо. У «Тлумачному словнику слів Старого й Нового Завіту» Вайна (англ.) говориться, що в тексті оригіналу апостол Іван вжив слово, яке означає «цілковиту довіру до когось, а не лише визнання чийогось існування». Щоб здобути Боже схвалення, нам треба не тільки визнавати Ісуса своїм Спасителем, але й старанно дотримуватися його вчень. Беззмістовно стверджувати, що ми маємо віру, якщо не доводимо її ділами. Біблія говорить: «Віра без учинків мертва» (Якова 2:26). Отже, від віруючої людини вимагається виявляти віру в Ісуса, тобто жити згідно зі своїми переконаннями.

Павло пояснив: «Спонукує нас Христова любов, бо ми собі вирішили так... один [Ісус] помер за всіх... А помер він за всіх, аби всі, хто живе, жили вже не для себе, а для того, хто за них помер і воскрес» (2 Коринфян 5:14, 15). Щира вдячність за Ісусову жертву має спонукувати нас змінити своє життя, а саме: жити не для себе, а заради Ісуса, який помер за нас. Іншими словами, понад усе ми маємо прагнути дотримуватись його вчень, і це обов’язково вплине на наші цінності, рішення та вчинки. Яка ж нагорода чекає на тих, хто виявляє віру в Ісуса?

Остання частина вірша з Івана 3:16 містить обіцянку Бога для тих, хто виявляє віру у викуп і дотримується Божих вимог. Бог хоче, щоб віддані йому люди «не згинули, але мали життя вічне». Він виявить до них любов, давши їм дві різні нагороди.

Перша група людей отримає вічне життя на небі. Ісус пообіцяв своїм вірним учням, що приготує для них місце, аби вони правили разом з ним у небесній славі (Івана 14:2, 3; Филип’ян 3:20, 21). Ті, хто воскресне до життя на небі, «будуть священиками Бога та Христа і царюватимуть з ним тисячу років» (Об’явлення 20:6).

Лише визначена кількість Христових послідовників отримає таку нагороду. Ісус сказав: «Не лякайся, мала отаро, бо вашому Батькові було до вподоби дати вам царство» (Луки 12:32). Скільки людей належить до «малої отари»? В Об’явленні 14:1, 4 говориться: «Я глянув і побачив, що на [небесній] горі Сіон стоїть Агнець [воскреслий Ісус Христос], а з ним сто сорок чотири тисячі. На їхніх чолах написане його ім’я та ім’я його Батька... Вони куплені з-поміж людей як перші плоди для Бога та Агнця». У порівнянні з мільярдами тих, хто жив на землі, 144 000 осіб — це дійсно «мала отара». Над ким же вони царюватимуть?

Ісус говорив про другу групу вірних людей, які отримають благословення від правління небесного Царства. Згідно з Івана 10:16, він сказав: «Маю я ще інших овець, котрі не належать до цієї кошари. Я повинен привести також їх. Тоді всі слухатимуться мого голосу, і буде отара одна й один пастир». Ці «вівці» матимуть можливість жити вічно в раю на землі, подібно до Адама і Єви. Звідки ми знаємо, що ці люди житимуть саме на землі?

 Біблія неодноразово говорить про те, що земля стане Раєм. Ви можете переконатися в цьому, прочитавши у власному примірнику Біблії такі вірші: Псалом 37:9—11; 46:9, 10; 72:7, 8, 16; Ісаї 35:5, 6; 65:21—23; Матвія 5:5; Івана 5:28, 29; Об’явлення 21:4. У них передрікається, що настане кінець війнам, голоду, хворобам і смерті, а слухняні люди будуть будувати собі доми, обробляти свої сади і виховувати дітей у мирних умовах *. Чи ви хотіли б мати таке майбутнє? Існують вагомі підстави вірити, що Божі обітниці невдовзі виконаються.

Якщо ви поміркуєте над ділами Бога, то зрозумієте, як багато він зробив особисто для вас і для людства в цілому. Він дав нам життя, розум, здоров’я і все необхідне. Однак, як ми довідалися з Івана 3:16, Божий дар викупу може принести людям незрівнянно більші благословення.

У майбутньому назавжди зникнуть хвороби, війни, голод і смерть. На землі будуть прекрасні умови, люди житимуть вічно в мирі і щасті. Чи ви отримаєте ці благословення? Усе залежить тільки від вас. Тому кожному варто запитати себе: «А що я роблю для Бога?»