Можливо, ви запитували себе: «Навіщо мені молитися до Бога, якщо він знає все, зокрема мої думки і потреби?» Це слушне питання. Ісус теж казав: «[Бог] знає, що́ вам потрібно, ще до того, як ви попросите в нього» (Матвія 6:8). А Давид, цар стародавнього Ізраїлю, писав: «Ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все» (Псалом 139:4). Тож чому потрібно молитися до Бога? Аби відповісти на це питання, розгляньмо, що говориться в Біблії про молитви Божих служителів *.

Біблія каже, що хоча Бог Єгова * знає все, він виявляє глибокий інтерес до своїх служителів, а не просто збирає про них факти (Псалом 139:6; Римлян 11:33). Його безмежна пам’ять зовсім не схожа на базу даних комп’ютера, в якій фіксується і зберігається інформація про різних осіб. Бог щиро цікавиться нашими думками, навіть найпотаємнішими, оскільки хоче, щоб ми наблизилися до нього (Псалом 139:23, 24; Якова 4:8). Ось чому Ісус заохочував своїх послідовників молитися, незважаючи на те що його Батько добре знає про всі наші основні потреби (Матвія 6:6—8). Справді, чим більше ми ділимося своїми думками з нашим Творцем, тим більше наближаємося до нього.

Часом ми не знаємо, про що просити в молитві. У таких випадках Бог розуміє наші невисловлені почуття і, знаючи абсолютно все про наші обставини, може задовольнити наші потреби (Римлян 8:26, 27; Ефесян 3:20). Ми ще більше наближаємося до нього, коли помічаємо, що Бог зробив особисто для нас, навіть якщо це видно не відразу.

Біблія завіряє нас, що Всемогутній Бог відповідає на молитви своїх вірних служителів. Також вона пояснює, чому Бог не вислуховує деяких молитов. Наприклад, коли в стародавньому Ізраїлі поширилося насилля, Бог звелів пророку Ісаї передати людям таку звістку: «Навіть коли ви молитву примножуєте, Я не слухаю вас,— ваші руки наповнені кров’ю» (Ісаї 1:15). Отже, люди, котрі зневажають Божі закони або моляться з неправильних спонук, не можуть сподіватись на те, що Бог слухатиме їх (Приповістей 28:9; Якова 4:3).

З іншого боку, в Біблії говориться: «Про що тільки просимо згідно з його волею, він вислуховує нас» (1 Івана 5:14). Чи це означає, що Бог швидко задовольняє будь-яке прохання своїх служителів? Необов’язково. Візьмімо для прикладу апостола Павла. Він тричі благав Бога усунути з його тіла «колючку» (2 Коринфян 12:7, 8). Можливо, Павло страждав від хронічної хвороби очей. Як же це, мабуть, знеохочувало його! Він був змушений зносити власну хворобу, хоча мав дар зціляти інших і навіть воскресив одну людину (Дії 19:11, 12; 20:9, 10). Бог не відповів Павлові так, як той сподівався, проте апостол з вдячністю прийняв цю відповідь (2 Коринфян 12:9, 10).

Щоправда, дехто, про кого розповідається в Біблії, отримав відповідь на свої молитви в надприродний спосіб (2 Царів 20:1—7). Але це траплялося рідко навіть у біблійні часи. Деяких Божих служителів дуже бентежило, що Бог, як їм здавалося, не відповідав на їхні молитви. Цар Давид запитував: «Доки, Господи, будеш забувати мене? Повіки?» (Псалом 13:1, переклад Г. Деркача [13:2, переклад І. Огієнка]). Проте коли цей вірний чоловік усвідомив, що Єгова дуже часто приходив йому на поміч, то його довіра до Бога ще більше зросла. У тій самій молитві він сказав: «Я надію на милість Твою покладаю» (Псалом 13:6). Подібно до Давида, сучасні служителі Бога іноді мають наполегливо молитися доти, доки чітко не побачать відповіді Бога на свої прохання (Римлян 12:12).

Бог дає нам те, чого ми дійсно потребуємо.

З вагомих причин люблячі батьки не завжди дають своїй дитині те, чого вона хоче, і тоді, коли вона це просить. Подібно й Бог не відповідає на всі наші прохання так, як нам би хотілося, чи тоді, коли ми очікуємо. Але не сумніваймося: наш Творець, як люблячий батько, дасть нам те, що нам дійсно потрібно, у належний час і в належний спосіб (Луки 11:11—13).

Деякі відповіді Бога на наші молитви не відразу можна помітити.

Що коли ми вже давно молимося про якусь проблему, а Єгова й досі не зробив чуда, щоб позбавити нас від неї? Не варто доходити висновку, що Єгова взагалі не відповідає на наші молитви. Можливо, він відповів нам так, що ми не відразу це помітили. Скажімо, у той момент, коли ми потребували допомоги, наш друг зробив для нас усе, що було в його силах (Приповістей 17:17). Чому б не подумати, що саме Єгова спонукав цю людину подбати про нас? Крім того, деколи Бог відповідає на наші благання через Біблію. Завдяки їй ми можемо зрозуміти, як давати собі раду за складних обставин (2 Тимофія 3:16, 17).

Частіше за все Бог не усуває труднощів, а дає своїм служителям силу долати їх (2 Коринфян 4:7). Приміром, коли Ісус благав свого Батька усунути тяжке випробування, оскільки боявся стягнути ганьбу на його ім’я, то Єгова послав ангела, щоб зміцнити свого Сина (Луки 22:42, 43). Так само Бог може послуговуватися кимось із наших близьких друзів, щоб потішити нас підбадьорливими словами, коли ми найбільше цього потребуємо (Приповістей 12:25). Подібні відповіді не відразу можна помітити. Тому нам потрібно навчитися розпізнавати, як Бог відповідає на наші молитви.

Бог найліпше знає, коли відповісти на наші прохання.

Біблія каже, що Всемогутній Бог благословляє покірних людей «у свій час» (1 Петра 5:6). Отже, якщо нам здається, ніби Єгова зволікає з відповіддю на наші щирі прохання, то не варто думати, що він не піклується про нас. Навпаки, наш дбайливий Творець бачить повну картину будь-якої ситуації, тому знає, що́ для нас найліпше, і враховує це, коли вислуховує наші молитви.

Це добре видно з такого прикладу. Уявіть, що ваш маленький синочок просить вас купити йому велосипед. Чи ви задовольните його прохання відразу? Ви, скоріше всього, не будете поспішати і відкладете покупку на пізніше. Чому? Бо ви розумієте, що тепер це не піде на користь дитині. Та згодом ви задовольните його прохання. Подібно і Бог виконає добрі бажання нашого серця у свій час, якщо ми продовжуємо молитися до нього (Псалом 37:4).

Біблія заохочує правдивих християн ніколи не втрачати впевненості в тому, що молитися важливо. А втім, це не завжди легко. Якщо ви вже довгий час зносите труднощі чи несправедливість, то вам, можливо, важко чекати на відповідь Бога. Однак пам’ятайте: Ісус вчив бути витривалими і не переставати молитися.

Він навів приклад про нужденну вдову, яка безперестанку приходила до неправедного  судді, бажаючи добитися справедливості (Луки 18:1—3). Суддя спочатку відмовляв їй та зрештою сказав сам до себе: «Розсуджу справедливо її справу, щоб вона більше не приходила й не добивала мене» (Луки 18:4, 5). У мові оригіналу вислів, перекладений як «добивала», буквально звучить «вдарити під око». Тож суддя вирішив щось зробити для вдови, бо не хотів, щоб вона, образно кажучи, вдарила його під око, тобто «зашкодила [його] репутації» *. Поміркуйте: якщо навіть несправедливий суддя, боячись за свою репутацію, допоміг бідній вдові, то тим більше наш турботливий Бог встановить справедливість для тих, «котрі день і ніч волають до нього про допомогу»! Як сказав Ісус, Бог «зробить це, притому дуже швидко» (Луки 18:6—8).

Ми можемо знеохочуватися через те, що нам доводиться багато разів просити Бога про допомогу чи милість, але нам не слід припиняти молитися. Наполегливо молячись, ми виявляємо, що щиро прагнемо Божого проводу в нашому житті. Ми також вчимося розпізнавати, як Бог відповідає на наші молитви, і завдяки цьому ще більше наближаємося до нього. Отже, будьмо впевнені, що Єгова відповість на наші правильні прохання, якщо ми будемо продовжувати просити з вірою (Луки 11:9).