ДЕВОРА обводить поглядом військо, що зібралося на залитому ранковим сонцем верхів’ї гори Тавор. Вона зворушена мужністю 10 000 сильних воїнів і міцною вірою їхнього провідника, Барака. Сьогодні віра та хоробрість цих чоловіків будуть по-справжньому випробувані. Їм доведеться виступити проти грізного ворога, набагато численнішого і краще озброєного. Та, незважаючи ні на що, вони тут. І великою мірою саме завдяки цій жінці.

Уявіть, як Девора разом з Бараком вдивляється у безкраю далечінь. Вітер тріпоче її вбранням. Гора Тавор заввишки близько 400 метрів нагадує величезний конус зі зрізаною вершиною. Звідти відкривається вид на Ездрілонську рівнину, що простягається на південний захід. По ній блакитною стрічкою протікає річка Кішон, яка, оминаючи гору Кармель, біжить аж до Великого моря. Того ранку русло Кішону могло бути сухим, усе ж ціла рівнина виблискувала. Це насувалося військо Сісери з могутньою зброєю, що зловісно іскрилася на сонці. Сісера йшов у наступ з усією військовою потугою — з 900 колісницями, які мали залізні коси обабіч коліс. Він збирався викосити ледь озброєних ізраїльтян, наче ячмінь на полі.

Девора розуміє, що Барак і його люди чекають на якесь слово, якийсь знак, від неї. Чи вона тут єдина жінка? Як вона почувається, усвідомлюючи, що на ній лежить величезна відповідальність? Чи Девора думає, навіщо вона тут? Очевидно, що ні. Єгова, її Бог, сказав їй розпочати війну проти ворога і виявив, що край цій війні покладе через жінку (Суддів 4:9). Чого ми вчимося про віру з прикладу Девори і відважних ізраїльських воїнів?

З першої біблійної згадки про Девору ми дізнаємося, що вона була «пророчицею». Це почесна роль, хоча Девора не єдина жінка, яка її виконувала *. Вона також мала й інший обов’язок. Девора, мабуть, вирішувала різні суперечки, даючи людям відповідь від Єгови (Суддів 4:4, 5).

Девора жила в гористому краї Єфрема, між Рамою та Бетелем. Вона сиділа під пальмою і виконувала служіння для народу, як наказував Єгова. Це завдання, поза всяким сумнівом, було нелегким, але Девора не знеохочувалась. Її служіння було вкрай необхідним. Пізніше вона долучилась до складання натхненої Богом пісні, в якій сказала про невірних ізраїльтян: «Вони вибрали собі нових богів, і тоді у брамах війна почалася» (Суддів 5:8). Через те що ізраїльський народ заради служіння іншим богам покинув Єгову, він віддав його в руки ворогів. Зокрема ізраїльтян гнобив ханаанський цар Явін зі своїм могутнім воєначальником Сісерою.

Сісера! Саме лише ім’я цього чоловіка викликало в ізраїльтян панічний страх. Релігія та звичаї ханаанеян були просякнуті жорстокістю:  вони приносили дітей у жертву і займалися храмовою проституцією. Уявіть собі життя в ізраїльському краї під гнітом ханаанського воєначальника та його війська. З пісні Девори видно, що подорожувати було вкрай небезпечно, а села взагалі опустіли (Суддів 5:6, 7). Люди ховались у лісах і на пагорбах, боячись обробляти землю і жити в неукріплених селах. Вони не ходили головними дорогами, бо на них могли напасти, відібрати їхніх дітей або зґвалтувати жінок *.

Панування гнобителя тривало 20 років, поки Єгова не побачив, що його впертий народ готовий змінитися, або, як сказано в натхненій Богом пісні Девори й Барака, «поки не піднялась я, Девора, поки не встала як мати в Ізраїлі». Ми не знаємо, чи Девора, дружина Лаппідота, мала дітей; у пісні її названо матір’ю образно. І не дарма, адже Єгова хотів, щоб Девора, немов матір, охороняла його народ. Він сказав їй покликати суддю Барака, мужнього чоловіка з непохитною вірою, і наказати йому виступити проти Сісери (Суддів 4:3, 6, 7; 5:7).

«Піднімися... на гору Тавор»,— звелів Єгова через Девору. Барак мав зібрати 10 000 чоловіків з двох ізраїльських племен. Девора передала Божу обіцянку, що вони завдадуть поразки могутньому Сісері з його 900 колісницями. Як це запевнення, мабуть, здивувало Барака! Ізраїль не мав ані війська, ані зброї. Усе ж Барак погодився піти в бій, але за однієї умови — якщо Девора підніметься на гору Тавор разом з ним (Суддів 4:6—8; 5:6—8).

З огляду на це прохання Барака називають маловіром, проте даремно. Зрештою він не почав благати Єгову дати йому більше зброї. Натомість, як людина глибокої віри, Барак розумів, наскільки важливо, щоб з ними був представник Єгови, оскільки це додаватиме мужності йому та його воїнам (Євреїв 11:32, 33). Єгова прихильно поставився до прохання Барака і дозволив Деворі піти з ним. Однак через Девору Єгова передрік, що слава від перемоги дістанеться жінці (Суддів 4:9). Бог вирішив, що саме жінка покінчить зі злим Сісерою.

Сьогодні жінки потерпають від несправедливості, насилля та жорстокості. Вкрай рідко шанується їхня гідність, як того хоче Бог. Але в очах Бога жінки такі ж цінні, як і чоловіки,  і теж можуть мати його схвалення (Римлян 2:11; Галатів 3:28). З прикладу Девори видно, що Єгова дає важливі доручення і жінкам та виявляє до них особливу довіру й ласку. Тому важливо остерігатися поширеного у світі упередженого ставлення до жінок.

Барак почав скликати військо. Він зібрав 10 000 хоробрих чоловіків, котрі не побоялися могутньої армії Сісери. Барак вів їх на гору Тавор, радіючи, що вони мають неабияку підтримку. Ми читаємо: «Пішла з ним і Девора» (Суддів 4:10). Уявіть, як присутність цієї мужньої жінки піднімала дух воїнів. Девора мала таку віру в Бога Єгову, що, як і вони, була готова ризикувати життям.

Як тільки Сісера довідався, що ізраїльтяни насмілилися зібрати проти нього військо, то почав негайно діяти. Декілька ханаанських царів стали на бік Явіна, який, напевно, був наймогутнішим серед них. Коли військо Сісери рушило в наступ, під його бойовими колісницями затремтіла вся рівнина. Ханаанеяни були впевнені, що вмить розправляться з жалюгідним військом ізраїльтян (Суддів 4:12, 13; 5:19).

Що робитимуть Барак і Девора перед лицем ворога? Якщо вони залишаться на схилах гори Тавор, то матимуть перевагу над ханаанеянами, бо туди не дістануться колісниці, які є потужною зброєю лише на рівнині. Але Барак хотів вести битву так, як накаже Єгова, тому чекав на слово Девори. Врешті настала вирішальна мить. Девора сказала: «Встань, бо цього дня Єгова дасть Сісеру у твої руки. Хіба ж Єгова не йде перед тобою?». Далі ми читаємо: «Барак разом з 10 000 воїнів зійшов з гори Тавор» (Суддів 4:14) *.

Ізраїльське військо спустилося з гори на відкриту рівнину і рушило прямо на грізні бойові машини ворога. Чи йшов Єгова перед військом, як пообіцяла Девора? Відповідь не забарилася. «Земля затряслася, з небес пішов дощ»,— каже Біблія. Серед зарозумілих воїнів Сісери сталося замішання. А з неба лило мов з відра! Злива була такою сильною, що невдовзі рівнина стала суцільним болотом. Тепер важкі залізні колісниці, які були козирем ханаанеян, стали для них перешкодою. Вони настільки погрузли в багнюці, що їх неможливо було зрушити з місця (Суддів 4:14, 15; 5:4).

Та Барака і його воїнів злива не лякала. Вони добре знали, хто її навів. Воїни безстрашно кинулися в бій. Як виконавці Божого вироку, вони вигубили все військо Сісери. Річка Кішон наповнювалась водою, і її стрімкі потоки несли мертві тіла до Великого моря (Суддів 4:16; 5:21).

У наш час Єгова не посилає своїх служителів на буквальну війну. Все ж він каже своєму народові вести духовну боротьбу (Матвія 26:52; 2 Коринфян 10:4). Якщо ми намагаємося слухатись Бога, то чітко виявляємо свою позицію в цій боротьбі. Нам потрібно мужності, бо кожен, хто стоїть на боці Єгови, може зазнати жорстокої протидії. Та Єгова не змінився. Він приходить на допомогу кожному, хто, подібно до Девори, Барака та мужніх ізраїльських воїнів, вірить у нього і довіряє йому.

Але найзапеклішому ворогу і жорстокому гнобителю Божого народу, Сісері, вдалося втекти з поля бою. Залишивши своїх воїнів помирати, він прослизнув між ізраїльтянами, вибрався з багнистої рівнини і подався до найближчого союзника, який спав йому на думку. Втікаючи відкритими шляхами, Сісера холов від страху, адже там його легко могли знайти ізраїльські воїни. Зрештою він, знесилений, добіг до наметів Хевера — кенеянина, котрий, відділившись від свого кочового народу, оселився на півдні та жив у мирі з царем Явіном (Суддів 4:11, 17).

 Однак втікач не застав господаря вдома. Назустріч Сісері вийшла його дружина, Яїл. Очевидно, Сісера подумав, що Яїл зважатиме на мирні стосунки свого чоловіка з царем Явіном. Йому і в голову не могло прийти, що жінка посміє іти наперекір своєму чоловікові чи навіть думати не так, як він. Сісера зовсім не знав Яїл. Вона, без сумніву, бачила, яким жорстоким було панування ханаанеян у краю, і тепер розуміла, що стоїть перед вибором. Або вона допоможе цьому злому чоловікові, або стане на бік Єгови і покінчить з лютим ворогом його народу. Але що вона може зробити? Як їй, жінці, подолати такого сильного, загартованого у боях воїна?

Яїл не мала часу на роздуми. Вона запросила Сісеру до намету. Він наказав їй не видавати його нікому, хто питатиме про нього. Сісера ліг спочити, і вона накрила його покривалом, а коли попросив води, дала йому молока. Невдовзі Сісеру зморив глибокий сон. Тоді Яїл взяла наметовий кілок та молоток — знаряддя, якими жінки, що жили в наметах, часто і вміло користувалися. Вона нишком присіла біля Сісериної голови. Тепер перед нею стояло завдання, від якого застигала кров,— виконати вирок від Єгови. Лише мить сумніву чи нерішучості могла дорого їй коштувати. Чи в той момент Яїл думала про Божий народ і про те, як цей чоловік десятиліттями гнобив його? А може, вона міркувала над тим, яка це честь стати по стороні Єгови? У Біблії про це нічого не сказано. Нам відомо тільки те, що вона довела справу до кінця. Сісера був мертвий! (Суддів 4:18—21; 5:24—27).

Згодом надійшов Барак, який шукав свою жертву. Коли Яїл показала йому мертвого Сісеру з пробитими скронями, він зрозумів, що так виконалося пророцтво Девори. Могутнього воїна, Сісеру, вбила жінка! Сучасні критики і скептики висловлюються про Яїл зневажливо, проте Баракові та Деворі було видніше. У своїй натхненій Богом пісні за такий мужній учинок вони назвали її «найбільш благословенною серед жінок» (Суддів 4:22; 5:24). Якою ж великодушною була Девора! Вона не шкодувала щедрої хвали для Яїл, бо передусім думала про сповнення слів Єгови.

Після смерті Сісери цар Явін втратив свою силу. З гнітом ханаанеян було покінчено, і в краю на 40 років запанував мир (Суддів 4:24; 5:31). Девора, Барак і Яїл пожали рясні благословення за те, що виявляли віру в Єгову. Якщо ми будемо наслідувати віру Девори і, подібно до неї, мужньо стояти по стороні Єгови та заохочувати до цього інших, то Єгова дасть нам перемогу і дарує тривалий мир.