За Мойсеєвим законом це був головний священик, який представляв народ перед Богом і наглядав за іншими священиками. Також його названо «старшим священиком» (2Хр 26:20; Езд 7:5). Тільки йому дозволялося входити у Найсвятіше — внутрішній відділ святого намету, а пізніше храму. Це відбувалося лише раз на рік, у День примирення. Слово «первосвященик» застосовується і до Ісуса Христа (Лв 16:2, 17; 21:10; Мт 26:3; Єв 4:14).