Як повідомлялось 12 травня 2023 року в новинах на нашому сайті, у столиці Судану, Хартумі, почалися жорстокі бої між двома озброєними угрупованнями. Внаслідок цього тисячі людей загинули чи були поранені. Дехто з наших братів і сестер, які жили в Хартумі чи поблизу, вирішили втікати. Це було нелегко, але духовні дари від організації Єгови додавали їм сил.

Наприклад, через кілька днів після початку заворушень Аюджа, 23-річна піонерка з Хартума, за допомогою відеозв’язку приєдналася до зібрання. Того тижня розглядалася стаття з «Вартової башти» за назвою «Будьте тверезими й пильними!». Сестра розповідає: «Ця стаття нагадала мені, що події, які відбуваються навколо,— це сповнення біблійних пророцтв. Саме такого підбадьорення я тоді потребувала». Обставини погіршувалися, тому сестра вирішила втікати з міста. Вона каже: «По дорозі я слухала наші пісні та інші аудіозаписи, і це теж мене підтримувало. В молитві я просила Єгову допомогти нам у дорозі». Аюджа добралася до міста Кассали, де її тепло зустріли брати і сестри.

Елі, 24-річний старійшина і піонер, який мешкав неподалік від району, де точились бої, подолав приблизно 330 кілометрів, щоб дістатися міста Кості. Його зустріли брати і сестри, які подбали про їжу і притулок. Елі пригадує, що впродовж тижня, коли він втікав, його дуже підбадьорювало читання щоденного вірша. Наприклад, Псалом 91:2 нагадав Елі, наскільки важливо покладатися на Єгову як на свій притулок і твердиню. Він каже: «У цьому неспокійному світі немає справжнього миру. Політичні чи військові лідери не можуть вирішити наших проблем. Наша єдина надія — на Боже Царство, яке виконає всі сподівання людей».

Тіа і його дружина, Джулія, які служать піонерами, жили в Омдурмані, що неподалік Хартума. Вони побачили, що заворушення набирають розмаху, і пригадали недавню статтю з «Вартової башти», яка заохочувала християн не зволікати з прийняттям рішень і відразу їх втілювати. Ситуація в місті дедалі погіршувалась, тому Тіа і Джулія вирішили швидко втікати з міста. Вони були дуже вдячні за інформацію з «Вартової башти», коли прибули в безпечне місце, де їх зустріли брати і сестри. Джулія говорить: «Ми пишаємося, що належимо до організації, в якій панує любов. Справді, рука Єгови не закоротка, щоб рятувати».

Цікаво, що всі вищезгадані брати і сестри на новому місці одразу відновили свою духовну діяльність: регулярно відвідують зібрання, беруть активну участь у служінні і навіть розпочинають біблійні вивчення. Завдяки цим духовним справам і спілкуванню з вісниками в нових зборах вони почуваються радісними і захищеними.

Нас дуже підбадьорює, що брати і сестри в Судані продовжують шукати потіху і надію в Єгови і його Слові (Римлян 15:4, 5).