Я народився в Монреалі, найбільшому місті канадської провінції Квебек. Разом з двома братами і сестрою я виростав у чарівному районі Розмон. Батьки дуже нас любили, і наше життя було тихим та спокійним.

 У дитинстві я любив читати Біблію. Пригадую, як у 12 років з захопленням читав у Новому Завіті про життя Ісуса. Мене глибоко зворушило те, з якою любов’ю і співчуттям він ставився до інших. Я так хотів бути схожим на нього. На жаль, це бажання згасло, коли я подорослішав і зв’язався з поганою компанією.

 Мій тато був саксофоністом. Від нього мені дістався не лише його саксофон, а й непереборна любов до музики, яка стала змістом мого життя. Я настільки любив музику, що дуже скоро навчився грати ще й на гітарі. Через деякий час я з друзями сформував рок-гурт. Після кількох виступів нас помітили відомі музичні продюсери, і я підписав контракт з однією великою компанією звукозапису. Моя музика ставала популярною і регулярно звучала на радіо Квебеку.

 Здавалось, я мав усе, про що тільки можна мріяти: молодість, славу, улюблену справу, яка приносила величезні гроші. Вдень я ходив у спортзал, давав інтерв’ю та автографи, а також виступав на телебаченні. А вночі грав на концертах та розважався на вечірках. Я виступав перед величезною кількістю людей, і, щоб зменшити стрес, почав вживати алкоголь, а потім і наркотики. Я поводився вкрай нерозсудливо і вів аморальне життя.

 Дехто мені заздрив, бо я виглядав щасливим. Та насправді в глибині душі я страждав від цілковитої порожнечі, особливо коли залишався наодинці. Я відчував пригнічення і тривогу. Коли я був на піку слави, двоє моїх продюсерів померли від СНІДу. Це стало для мене величезним потрясінням. Я любив музику, але стиль життя, який її супроводжував, був мені огидний.

 Хоча мені вдалось досягти великого успіху, я чітко бачив, в якому критичному стані перебуває світ. Мене турбували питання: чому довкола стільки несправедливості? Чому Бог нічого не робить, щоб виправити ситуацію? В молитвах я часто просив Бога дати мені відповідь. У перерві між турами я знову почав читати Біблію. Я мало що в ній розумів, але дійшов висновку, що кінець світу мусить бути дуже близько.

 В Біблії я прочитав, що Ісус одного разу постив у пустелі 40 днів (Матвія 4:1, 2). Я подумав, що якщо зроблю так само, то, можливо, Бог відкриється мені. Я навіть встановив дату, коли почну постити. За два тижні до вибраного дня двоє Свідків Єгови постукали у мої двері. Хоча їхній візит був несподіванкою, я з радістю запросив їх додому. Я глянув на одного з них і прямо запитав: «Чи правда, що скоро кінець світу?» У відповідь цей чоловік, якого звали Жак, прочитав мені з Біблії 2 Тимофія 3:1—5. Я почав засипати Свідків питаннями і був дуже здивований, що на кожне з них вони відповідали чітко, логічно і на основі Біблії. Після кількох таких розмов я зрозумів, що постити мені не обов’язково.

 Я почав вивчати Біблію зі Свідками Єгови. Через деякий час я обрізав довге волосся і почав приходити на всі зібрання у місцевий Зал Царства. На зібраннях мене приймали з величезною теплотою, і я все більше переконувався, що знайшов правду.

 Щоб жити відповідно до того, про що я дізнавався з Біблії, мені потрібно було зробити величезні зміни. По-перше, я мусив порвати з наркотиками та аморальністю. По-друге, я мав позбутися егоїзму і навчитися помічати довкола себе інших людей. По-третє, я мусив почати дбати про емоційні і духовні потреби своїх двох дітей, яких виховував сам, без дружини. Тому я припинив музичну кар’єру і влаштувався на низькооплачувану роботу на фабриці.

 Але зміни давалися нелегко. Особливо важко було порвати з наркотиками — процес відвикання проходив дуже болісно, і я кілька разів зривався (Римлян 7:19, 21—24). Покинути аморальний спосіб життя теж було непросто. До того ж дуже багато сил забирала робота, а отримував я за неї копійки. За три місяці роботи на фабриці я заробляв стільки, скільки раніше за дві години музикантом.

 Молитва допомагала мені не опускати рук, а продовжувати працювати над собою. Також я зрозумів, наскільки важливо регулярно читати Біблію. Особливо мене підтримували деякі біблійні вірші. Один з них — це 2 Коринфян 7:1, який заохочує: «Очистьмо себе від усього, що опоганює тіло і дух». А ще Філіппійців 4:13, який нагадував, що мені під силу побороти погані звички. У ньому сказано: «Все мені під силу завдяки тому, хто мене зміцнює». Єгова відповів на мої молитви і допоміг зрозуміти біблійні істини та застосовувати їх у житті. Тому я захотів присвятити йому усе своє життя (1 Петра 4:1, 2). Тож у 1997 році я охрестився і став Свідком Єгови.

 Я точно знаю, що якби не змінився, то сьогодні не був би серед живих. Натомість я не лише живий, а й по-справжньому щасливий. Особливим подарунком від Бога стала моя люба дружина Елві. Кожного місяця ми проводимо багато часу, щоб навчати людей біблійної правди. Це приносить мені велику радість і задоволення. Я такий вдячний, що Єгова привів мене до себе (Івана 6:44).